-0o

В кожному дитячому злочині є провина дорослого

Протистояння: батьки – діти. Спеціаліст радить, як знайти спільну мову |  Білопілля.City

20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю ООН було одноголосно прийнято Конвенцію про права дитини. Конвенція ООН є першою у світовій історії глобальною угодою щодо прав дітей. Україна приєдналася до Конвенції про права дитини у 1991 році. Конвенція про права дитини має три основних завдання , це право на самовизначення, право на захист  та специфічні права, наприклад захист особливим категоріям дітей: біженцям, інвалідам, меншинам. Права дитини, які визнані Конвенцією - це в основному громадянські, політичні,економічні, соціальні та культурні права. Звертаємо вашу увагу , що реалізація підлітками наданих їм прав тягне за собою юридичні наслідки, за які потрібно нести відповідальність. І відповідальність неповнолітнього може бути моральною, матеріальною, цивільною, адміністративною та кримінальною.

Цивільна відповідальність – це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов’язків, зобов’язань, що пов’язані з порушенням  цивільних прав другої сторони.  Переважно цивільна відповідальність зводиться до компенсації завданих збитків і носить майновий характер.

Малолітні особи, тобто діти віком до 14 років не відповідають за заподіяну шкоду, за заподіяну шкоду особами, які не досягли 14 років, несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші заклади, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується повністю чи в частині, якої не вистачає, його батьками.

Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення (проступок).

Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КУпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. За них, адміністративну відповідальність несуть батьки, протокол складають на батьків за ст. 184 цього ж Кодексу (невиконання батьками, або особами що їх заміняють, обов’язків щодо виховання дітей).

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені КУпАП:  попередження; штраф; сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення; позбавлення спеціального права (до 3 років); виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати); адміністративний арешт (до 15 діб).

Кримінальній  відповідальності підлягають особи з 16 років, однак особи з 14 до 16 років за вчинення таких злочинів, як наприклад вбивство, ґвалтування, крадіжка чи грабіж також несуть кримінальну відповідальність.

Особи  у віці від 11 до 14 років не можуть бути суб’єктами злочину, оскільки не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Проте, Кримінальний кодекс України визначає, що до цих осіб все ж таки можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру: застереження,обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного, або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.

Чинний Кримінальний кодекс України виділяє окрему систему покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину. Відповідно КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані лише п’ять видів основних покарань (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк), а також два види додаткових (штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю).

Водночас їх не можна карати, наприклад, обмеженням волі та довічним позбавлення волі. На відміну від дорослих, у них не можна конфісковувати майно.

В кожному дитячому злочині є провина дорослого: як правило, злочин дитини обумовлює батьківська бездіяльність, жорстокість по відношенню до неї, шкільне, позашкільне оточення або незнання дитиною наслідків свого протиправного діяння.

Частини злочинів, скоєних підлітками, вдалося б запобігти, якби батьки звертали більше уваги на своїх дітей, цікавились, як і де вони проводять дозвілля, з ким товаришують, забороняли їм нічні прогулянки.

Будьте відповідальними. Бережіть один одного.

 

 

Начальник служби у справах дітей                                                Леся ДЗУНДЗА