11o

Мостищенський старостинський округ

Мостищенський старостинський округ утворений згідно з рішенням міської ради № 2553 від 26 вересня 2019 року в межах Калуської міської територіальної громади.

В складі округу є один населений пункт – село Мостище.   

Село Мостище

1.Коротка історична довідка за матеріалами Вікіпедії

Перша письмова згадка про село датується 1551 роком. Першими його жителями були сім господарів із родинами: Андрій Кравцович, Марко Литвин, Іван Попович, Яцько Попович, Іван Станкович, Данько Деркачович, а з 1670-го уже нараховувалось 45 селянських господарств.

На думку старожила п. Михайла Бабія, старе село, яке називалось Довге, могло бути розташоване на захід від сьогоднішнього Мостища. Коли уважно придивитися до місцевості, то в лазах Яковинів, Сорохтея Павла, Кушарчиних добре видно межі грядок (місцеві мешканці їх називають загонами), видно неозброєним оком. Коли він навчався в школі, то вчитель Попадюк ходив з ними на екскурсію в ліс. Педагог, приклавши вухо до землі, почув дзюрчання води. Повернувся сюди знову уже з людьми, які розкопали те місце. Копали півтора метра вглиб і знайшли уламки цегли, яку також виявили на Багні. В урочищі Погарище ще недавно люди викопували невеликі обгорілі головешки. Він же стверджує, що місце у березі перед хатою Ольги Кішко називали Цегольне. Можливо, село було розташоване на Погарищах (і було спалене татарами), а в теперішніх лазах було селянське поле. Віриться, що сюди прийдуть в майбутньому археологи і скажуть своє вагоме слово.

Відродження

Після революції 1848 р. і скасування панщини всі землі в селі безоплатно роздані селянам і на кожне господарство припадало по 10-11 моргів ріллі та стільки ж лісу. Частину землі громада залишила неподіленою в загальному користуванні (горішні й долішні пасовища, урочище Оптинок, смуги вздовж річок Кропивник і Фурнилів). Була в селян і полонина коло села Дуба, яку громада продала під час будівництва церкви в 1870 р.

У 1880 році було 977 мешканців у селі та 9 на території фільварку (більшість — греко-католики, крім 20 римо-католиків), місцева греко-католицька парохія і постійна однокласова школа.

В селі знайдено рукопис давньоукраїнської драми «Повість о збуренні пекла», який опублікував І. Я. Франко. В 1899—1914 рр. в селі був громадський заїжджий двір з корчмою, які громада віддавала в оренду. В 1902 р. громадою села споруджено школу, яка діє і сьогодні. В 1898 р. в селі відкрито філію товариства Просвіта, яке за 20 років поступово подолало москвофільство, насаджене священиком Арсеном Авдиковським (хоч кілька осіб у 1915 р. після повернення австрійських військ за москвофільство були посаджені в концтабір Талергоф та ще кілька родин утекли з росіянами, але після війни вони повернулися вже українцями).

Воєнні жорна

В Першій та Другій світових війнах дорога через село (на Верхню, Завадку, Болохів, Велику Тур'ю,  Великі Дідушичі, Угільню, Бережницю і Стрілків) ставала основною для руху військ між Калушем і Стриєм.

Одиницям вдалося вступити до Легіону Українських Січових Стрільців, проведена часткова мобілізація решти до австрійського війська, багато з них загинули або потрапили в полон. Після окупації Галичини російськими військами у школі розмістили штаб армії, поруч поставили польову радіостанцію, у штабі служив брат царя Михайло, до якого зверталися з приводу мародерства російських солдатів. Після повернення австро-угорців проведена повна мобілізація — навіть тих, що повернулися з полону. Мобілізованих кинули переважно на італійський фронт, де в запеклих боях більшість загинула.

1 листопада 1919 р. українці проголосили створення власної держави, проти якої наступного ж дня почали агресію поляки. Мостищани пішли в ряди УГА, однак свободу не вдалося відстояти.

Польська окупація

Після окупації ЗУНРу поляками селяни гуртувалися для захисту своїх інтересів у Просвіті, кооперативі Злагода, відкрили молочарню і маслобійню, створили протипожежну дружину (для неї закупили помпу та інший інвентар), закупили зерноочисну машину фірми Трієр (у 1950 р. комуністи забрали в колгосп). До 1939 р. в селі діяв у літній період дитячий садок. В 1920-х роках через село проведена телефонна лінія на Верхню, а з 1 серпня 1934 р. село включене до гміни Верхня (Калуський повіт). В 1920-1930-х роках багато жителів села працювало на будівництві калійного виробництва в Калуші та обвідного каналу річки Сівка в обхід Калуша (між Мостищем і Калушем). В 1938 р. громадою споруджено Народний дім. Перекрили церкву оцинкованою бляхою, замінили дерев'яні хрести.

У 1939 році в селі проживало 1600 мешканців (1550 українців, 5 поляків, 30 латинників, 5 євреїв і 10 інших національностей).

Нові окупанти

Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району.

В 1940 році СРСР побудував аеродром на околиці села (відтоді урочище називається База), зруйнований німецькою авіацією 22 червня 1941 року.

В 1942 р. громадою збудована символічна могила борцям за волю України, яка у 1950 р. підірвана НКВС.

Велика частина села згоріла в 1945 р. 21 жовтня 1947 р. за підтримку повстанського руху сім родин виселено на Сибір і Казахстан, а їхні будинки знищені. Вцілілих загнали в колгосп Ілліча. Виселяли і пізніше мостищан на Сибір. Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року село передане до Калуського району. У 1950-х роках радянською владою село було визначене як неперспективне і заборонено будувати нові хати, зносять будівлі і виселяють жителів з урочищ Довга і Під лісом, хуторів Багно, Скарбівка і Кепське, не ремонтуються мости і дороги.

У 1965-1972 роках село підпорядковувалося Калуській міській раді, рішенням облвиконкому № 136 від 28 березня 1972 р. передане Копанківській сільській раді, у 1991 р. утворена окрема сільрада.

Новітній час

В 1989 р. в село провели газ і заасфальтували дорогу. В 1990 р. в селі утворена сільрада.

У 1994 р. споруджено нову символічну могилу борцям за волю України. На громадські пожертви в 1996 р. споруджено пам'ятник Т. Г. Шевченку. Найбільше зусиль задля цього доклав митець і педагог Михайло Тимчишин, який і є автором бюсту.

В селі похований загиблий боєць на російсько-українській війні 29.08.2015 поблизу міста Щастя на Луганщині Юрій Пукіш.

 

Географічне розташування села

Село Мостище знаходиться за 5 км на захід від міста Калуша в басейні річок Кропивник і Фурнилів, які зливаються в центрі села. Мостище розташоване в природному котловані, що захищає від сильних вітрів, оточене полями площею біля 200 га.  З північної сторони росте ліс на 345 га.

Чисельність населення

Чисельність населення становить 900 осіб.

Вперше церква святого Миколая згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку) без дати побудови.

  

Культові споруди

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740-1755 рр. сільська церква описується як нова дерев'яна, збудована парохом 1728 року за підтримки парохіян. Парохія налічувала 36 парохіян-господарів.

Нова, також дерев'яна церква, постала у 1870 році стараннями місцевого пароха. Первинні розписи в інтер'єрі церкви замальовані новими в 1930-х рр.

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у мостищівській церкві 5 дзвонів діаметром 100, 58, 42, 35, 33 см, вагою 175, 92, 33, 23, 19 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала. У 1918 р. з постанням ЗУНР парафіяни замовили нові 5 дзвонів у калуській ливарні братів Фельчинських. Однак, з новою війною дзвони знову були забрані на військові потреби, тільки один кмітливий селянин здогадався підмінити найбільшого дзвона малим шкільним, а захований дзвін після війни повернули на своє місце.

Після заборони УГКЦ в 1946. о. Гнат Гункевич був репресований, а храм забраний Російською православною церквою. Однак при ослабленні комуністичного режиму парафіяни села на загальних зборах у 1990 р. проголосували за повернення до УГКЦ. Зараз церква є пам'яткою архітектури місцевого значення № 775 в користуванні громади УГКЦ. Збережені стародруки XVI—XVII ст., зібрані за роки існування громади.

На сьогоднішній день настоятелем церкви є о.Тарас Цюпин.

Храмове свято відзначається 22 травня.

Соціальна сфера

  Народний дім. У приміщенні знаходяться: бібліотека, музей. Також біля Народного дому знаходиться дитячий майданчик, який був поставлений у 2012 році. При народному домі діють гуртки. А саме народний аматорський хореографічний колектив «Мальва», вокальний колектив «Калинонька» та церковний хор.

  • Школа – філія Калуського ліцею № 10, у якій навчається 50 учнів.
  • ФАП.
  • 370 дворів.
  • 2 продуктові магазини.

 В селі встановлені пам’ятник Т.Шевченку, пам’ятник «Свободи», меморіал героїв України, пам’ятник 100-річчю школи.