Сівка-Калуський старостинський округ утворений згідно з рішенням міської ради № 2688 від 28 листопада 2019 року в межах Калуської міської територіальної громади.
В складі округу є один населений пункт – село Сівка-Калуська.
Село Сівка-Калуська
1.Історичний нарис про село, написаний українським журналістом, публіцистом, дослідником, краєзнавцем, членом Національної спілки журналістів України Богданом Тимківим.
Сівка-Калуська. Існує декілька версій щодо походження цієї назви. Одні схиляються до думки, що перші поселенці тут вирішили «сісти» (осісти, облаштувати свої помешкання) «коло» річки, щоб мати змогу брати з неї воду для приготування їжі, поїти худобу. «Сів коло». З цих двохслів і складається назва села Сівка. Другі твердять, що назву цьому населеному пункту Калущини дала річка Сівка, що розділяє його на двічастини. Треті вважають, що до назви села мають причетність птахи – сівчани, яких чимало юрбилося в ті часи на берегах повноводної річки. Є й ряд іншихверсій, які теж мають право на існування: про дівчину-красуню на ймення Сіва, яка начебто під час великої повені, намагаючись сповістити односельців про наближення татар, відважилася переплисти річку, але втопилася; про хороброго козака Сівка, який буцімто поселився тут, і були йому притаманні неабияка сила та розум. Звичайно, важко стверджувати, які з цих версій мають під собою підґрунтя, але найбільш правдоподібними, як на мене, є перші три.
До середини XVстоліття у Сівці-Калуській панував громадсько-селянський устрій життя. З приходом шляхти вільних селян поволі закріпачують, змушують виконувати різні феодальні повинності – від здачі данини до найрізноманітніших відробітків. До речі, з 1486 року Сівка-Калуська входить до складу Калуської волості Галицького староства, а з 1552-го перебуває у віданні Калуського староства. Саме в той час, починаючи з 1498 року, Калуська волость зазнає численних набігів татарської орди. Вони повторюються у 1502, 1508, 1509 роках, протягом яких Сівка-Калуська зазнавала відчутної руйнації та пограбувань.
Жорстокий гніт польської шляхти, спутошливі напади завойовників викликали невдоволення у простого люду. Визрівав бунт, який у вересні 1648 року вилився у народне повстання під проводом Івана Грабівського. Після здобуття старостинського замку в Калуші повстанням було охоплено 20 сіл Калуського Староства , де в листопаді 1648 року брало участь до 5 тисяч люду. Мешканці Сівки-Калуської входили до складу загону, яким керував І. Півторак із Кадобни. Звільнивши Калуське староство від польських загарбників, повстанці об'єдналися з армією Семена Височана. Одна ізсучаснихвулицьСівки - Калуської носить його ймення, чим ще раз підкреслюється причетність сівчан до тих буремних подій. Та в грудні 1648 року шляхтів далося придушити повстання. А відтак у Калуші було знищено 200 селян-повстанців із десяти сіл повіту. Лише у Сівці-Калуській було вбито 10 селян, забрано 500 голів худоби.
Жорстока розправа не зламала твердого духу гордовитих сівчан. Вони ще не раз піднімалися на боротьбу з поневолювачами . Зокрема, у 1670 році разом із селянами Кадобни напали на католицький монастир у Голині, завдавши йому чимало шкоди.
У 1765 році цісарем Австрії стає Йосиф ІІ. Він проводить низку реформ у Галичині, внаслідок яких було змінено кріпацтво на панщину, підпорядковано церкву державі, запроваджено свободу релігії тощо.
Внаслідок першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Калущина увійшла до Королівства Галіції та Лодомерії. У цей час тут розвивається солеваріння. Здебільшого соляні жупи (соляніколодязі) розташовувалися на львівському передмісті Калуша, за річкою Сівкою, неподалік колишнього німецького поселення Угершталь. Вози з сіллю прямували із Калуша до Литви.
У 1783 році на Калущині побував цісар Йосиф ІІ. Після його відвідин через деякий час тут поселяються ремісники з Німеччини. Уже в 1784 році біля Калуша засновується німецько-європейське поселення НовийКалуш. А десь наприкінці 90-х років ХVII ст. на околицях Сівки-Калуської виростає ще одне німецьке поселення – Угершталь, яке володіло правами самоврядування та проіснувало до середини 1940 року.
Протягом 1848-1849 років в Австрії відбулася буржуазно-демократична революція, відома під назвою “Весна народів”. Саме тоді австрійський уряд видав документ про скасуванняпанщини в Галичині, було дозволено викладання українською мовою в народних школах. 24 квітня 1854 року було утворено Калуський повіт, до складу якого входило 90 сіл, у т.ч. і Сівка-Калуська. Він належав до Самбірського оружного суду Стрийської округи. 1865-1866 роки були роками страшного голоду і хвороб, що спричинили до численної загибелі населення. Панували тиф, дифтерія.
Лише у Сівці-Калуській від цих хвороб загинуло 20 осіб. У 1869 році в селі зводять церкву Святого Архистратига Михаїла, а в 1906-му тут уже діяла читальня “Просвіти”. У серпні 1914 року внаслідок жорстоких боїв між австро-угорськими та російськими військами Калущина була окупована останніми. У відповідь австро-угорське військове командування створило в Стрию легіон УСС. Серед добровольців були і мешканці Сівки-Калуської .
У 1937 році у селі уже діяв осередок КПЗУ. А 22 жовтня 1939 року відбулися вибори до НароднихЗборівЗахідноїУкраїни, де депутатом від Сівки-Калуської був обраний Василь Кохан, 1908 р.н., селянин-ремісник. Саме в цей час до Калуша прибуває чимала кількість партійних активістів з метою встановлення у місті та районі радянської влади. На той час до Калуського району належало 18 сіл, серед яких були Сівка-Калуська та Угершталь (Зелене село ). А вже 23 червня 1941 року Калуш бомбардували німецькі літаки. Влада у місті переходить до Українського повітового уряду. 1-2 липня на Калущині проголошують Акт відновлення української держави. Цього ж дня німецько-угорські війська ступили на її терени, де господарювали до 1944-го. Широкомасштабні депортації робочої сили примусили 26 сівчан поневірятися у Німеччині на різнихроботах. А в 1944 році знову у Сівці- Клуській відновлюється рядянська влада, яка знаходить супротив у прихильників незалежної суверенної України. 14 вихідцям із села довелося скласти свої голови на полі бою за соборність України. Серед них були члени ОУН-УПА М.С.Лазоришин, В.К.Гнатишин, І.Д.Олексин.
- Географічне розташування села, ліси, водойми, рекреації тощо
с.Сівка-Калуська розташувалося на руслі річки Сівка на Прикарпатті біля промислового міста Калуш. Воно оточене з трьох сторін промисловими зонами колишнього гіганта «ОРІАНА», який займався видубутком калійної руди та її переробкою. Тільки з Півдня простягається чотирьох кілометрова смуга лісового насадження. Зі сходу біля села розташовані дві водойми, так звані БАСЕЙНИ, які є відстійниками Домбровського кар’єру, що входить до промислової зони.
- Кількісна характеристика населення, етнографічний склад населення :
- чисельність (всього) - 1402
в т. ч. чоловіків - 610
жінок - 792
- кількість господарств - 495
- чисельність пенсіонерів - 513
- чисельність інвалідів (всього) - 144
в т. ч.: I група - 11
II група - 48
III група - 85
- кількість багатодітних сімей - 10
- кількість малозабезпечених сімей - 15
- кількість дітей – сиріт - 1
- кількість дітей, позбавлених батьківського піклування - 0
ІНФРАСТРУКТУРА СЕЛА
- Заклади освіти:
Школа, дитячий садок.
Школа (Сівка-Калуський Ліцей):
Директор - Ільків Василь Юрійович
- з 30.08.1991 р.
- кількість учнів у школі - 118
Дитячий садок - в навчально-виховному комплексі
- кількість дітей в садочку - 29
- Заклади охорони здоров’я
ФАП:
- інформація про заклад - приміщення в адміністративній будівлі
- стан закладу - хороший
- опалення - електричне.
- Заклади культури, народний дім, бібліотека, пам’ятники, меморіали тощо.
Будинок культури, клуб:
Директор: Панькович Любов Володимирівна
- інформація про заклад - спеціально збудоване.
- бібліотеки, спортивні команди, футбольна команда «Штурм».
- колективи художньої самодіяльності - 3.
При будинку культури функціонує бібліотека.
4. Пам’ятники, меморіали, пам’ятки природи, тощо.
Меморіал пам’яті видатного поета, письменника, громадського діяча, вихідця з с.Сівка-Калуська Олійника Василя Васильовича.
5. Культові споруди
На території села є стара церква - пам’ятка архітектури місцевого значення 1869 року.
Українська Греко-Католицька церква Архистратига Михаїла, настоятель о.Богдан Раковецький, храмове свято 21 листопада.
Українська Греко-Католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці, о.Василь Гладенький, храмове свято 28 серпня.