Тужилівський старостинський округ утворений згідно з рішенням міської ради від 24 листопада №9 2020 року в межах Калуської міської територіальної громади.
В складі округу є один населений пункт – село Тужилів.
Село має свою символіку – герб, опис якого затверджений рішенням колишньої Тужилівської сільської ради в 2006 році.
1.Коротка історична довідка
Історію появи перших поселень на території нинішнього Тужилова та його формування, виникнення назви села розглядають в контексті і на основі археологічних та історичних досліджень Передкарпаття. Вони свідчать, що придністровська частина Поділля і Передкарпаття були заселені ще в доісторичну епоху. І підтверджують це виявлені тут залишки стоянок кам‘яного віку, найдавніші з яких мають близько 100 тисяч років.
Власне перша письмова згадка про село Тужилів датується 1422 р. На жаль, витоки заснування та перші етапи формування поселення практично не досліджені. Відомо лиш те, що до XVII ст. тут були невеликі групи поселень.
Походження назви села простежується в різних переказах і легендах. Більшість з них пояснюють виникнення села та походження його назви з дієсловом “тужити”, словами “туга”, “журба”. Назва трактується як наслідок важкого становища населення села, пригнічення жителів з боку поміщиків, важкої економічної ситуації.
Інша група легенд дозволяє зробити висновки про заселення території саме в часи татарської навали на українські землі. Так, одна з них розповідає, що під час нападів татар території зазнавали великих руйнувань, гинули жителі. “На берегах річок Лімниці та Чечви було красиве село, яке не мало назви. В ньому жили добрі та працьовиті люди. Була серед них одна закохана пара – Іван та Марія. Татари несподівано напали на село. Забрали в полон юнака Івана. Марія дуже сильно плакала, всю тугу виливала в жалібних піснях. Люди вирішили назвати село Тужиловом, через сильну тугу Марії при розлуці з Іваном.”
Щодо самої назви села та її походження існують дані топонімічних та антропонімічних досліджень. Формально за структурою Тужиль співвідноситься з дієсловом тужити, внаслідок чого може виникнути думка, що цей антропонім означає “той, що тужить, піддається тузі”. Проте така народноетимологічна інтерпретація не має лінгвістичної основи. Ні давньоруській, ні староукраїнській, ні сучасній мовам апелятив тужило не відомий. Іменами-композитами, від яких виникло утворення *Тужиль, могли бути *Ту[то]жиль або й *Ту[го]жиль, що відповідно означають, “той, що буде туто( на цьому місці) (довго) жити”, “ той, що буде туго (в силі) жити”.
Історія Тужилова, безумовно, тісно пов’язана з подіями, які відбувалися в краї в цілому, тому події середньовіччя будуть тісно переплітатись з тими фактами, які нам відомі з історії Галичини. Розпочати слід з 1345р., коли Польща, Угорщина, Литва повели боротьбу за панування над землями Прикарпаття. До Кревської унії 1385р. Прикарпатською княжою спадщиною володіли польські та угорські правителі. Польський король Казимир тричі (1340, 1349, 1352 років) здійснював завойовницькі походи на Галичину.
Набіги закінчувалися поразкою. Після смерті Казимира 1370р. Галицька земля перейшла під угорське панування. Угорський король Людовік був королем Польщі. Він передав Галичину своєму родичеві Владиславу Опольському, який правив з 1370 по 1378 рік. Завоювання, переділи, феодальне гноблення негативно позначилися на становищі села, ремісників та торговців. Природно-економічні умови Прикарпаття, особливо сіль, були ласим шматком , на який посягали вороги, особливо татари.
Особливо жорстокими були напади татарів у1498, 1570, 1589, 1594, 1616, 1618, 1620, 1622 роках. Тоді було знищено 33 населені пункти. Зруйновані Снятин – десять разів, Рогатин – три рази, Тисмениця – шість, Войнилів – п’ять, Калуш – чотири рази. Така доля не обминула і Тужилів.
Щодо соціально-економічного розвитку в цей період, то слід сказати, що Галичина перебувала в важкому становищі, села відставали від інших територій імперії. Чиновники Калуського староства усіх селян примушували вирощувати коноплі. В ост. дес. XVIII ст. найголовнішими предметами зовнішньої торгівлі Галичини стали: полотно, воли, тютюн, сіль. В Калуському повіті кількість ткачів збільшилась вдвічі. Але ткачі виконували як приватні, так і державні замовлення у своїх власних хатах. Про поширення цього ремесла в Тужилові свідчить навіть велика кількість прізвищ, походження яких пояснюється заняттям ткацтвом, наприклад, Ткач. Тужилівських селян примушували вирощувати і льон, але кращий врожай давала конопля. Ткачі і ткалі Тужилова ткали три види чиноватих тканин: “на пасочки”, “на партиці “, “на косу”.
У часи Хмельниччини в Галичині теж було не спокійно. Тут з’явився свій Хмельницький – Семен Височан. Вождем селянського повстання на Калущині став православний священик Іван, парох села Грабівки.
У 1678 р. під впливом важкого економічного становища та утисками поміщика в Тужилові відбулося нове повстання. Відомо, що воно отримало підтримку інших сусідніх сіл. Проте через неорганізованість і малу чисельність було жорстоко придушене.
У XVIIIст. становище Галичини перебуває в дуже складному становищі. Це є наслідком загального занепаду Речі Посполитої. В результаті політичних подій Галичина з 1772 р. входить до складу Австрійської, а з 1867 р. Австро-угорської імперії як Королівство Галіції і Лодомерії. У 1774р. села Калуського староства (Голинь, Довга-Калуська, Кадобна, Кропивник, Пійло, Сівка-Калуська) входять до складу Стрийського округу. В Тужилові владу здійснювали феодал-дідич та управитель королівського маєтку. У Тужилові збереглися лише перекази про такі великі маєтки, як: Шановських, Гохтобелів, Шимоновських.
У складі Австрії село перебувало до 1918 р. На 1854 р. Тужилів належав до Стрийського округу, Рожнятівського повіту, Самбірського окружного суду. З даних обласного архіву відомо нам, що на 1864р. в с. Тужилів існувала парохіальна школа, вчителем був Келебай Іван. На 1874р. діяла однокласна народна школа, де навчав Кебузінський Іван. Школу відвідувало 27 дітей. Обласний архів містить відомості про будівництво церкви св. Ігнатія у 1855р. Пастирем був от. Іван Зрада з Довгої-Калуської.
Після початку Першої світової війни в 1914р. на території Галичини утворюються загони січових стрільців. З села Тужилів до них увійшли Швець Іван, Парцей Іван, Притула Микола, Ярема Іван, Стефанків Андрій, Папіжевський Михайло, Коник Іван, Яців Василь, Яців Дмитро, Мельник Юрій, Кисиличко Юрій.
У зв’язку з світовими подіями закінченням війни, розпадом Австрії та утворенням у 1918 р. Польщі, галицькі землі, в тому числі, Тужилів відійшли знову до Польської держави. У тому ж самому році через польсько-радянську війну на територію села входять російські війська. Проте влада „перших” совітів тривала декілька місяців. У 1923р. Рада Послів Ліги націй передала Польщі Галичину остаточно. З даних архіву відомо, що на 1926-1927рр. в с. Тужилів Калуського повіту проживало 1450 чоловік. Тут існувало виробництво бетонних виробів – власник Яців Василь. Працювали млини Яціва, Конєвича, Прокофяка.
На 1931р. у Тужилові проживало 1328 чоловік. З 1934р. село переходить до складу Голинської гміни. Відомо, що в Тужилові були відкриті кооперативи „Хліборобська спілка”, „Відродження”, з 1923р. діяв „Селянський труд”, а також молочарська спілка. На 1931-1932рр. в селі працювала двокласна утраквістична школа, де навчалося до 100 дітей.
Друга половина XIX ст. позначилася для села розвитком культурно-освітніх організацій. З’являється дедалі більше людей, які мають за мету підвищити рівень освіти і культури населення. В 1905 р. було утворено зусиллями мешканців читальню “Просвіта“. Члени читальні турбувалися про книжки для читання, проводили різноманітні заходи: вечорниці, святкування ювілеїв Шевченка, ставили вистави, інші масові заходи. Потім Перша світова війна перериває діяльність "Просвіти”. Відновлюється діяльність читальні аж в 1930 р. з ініціативи жителів села та особливим зусиллям талановитого хлопця Якубіва Василя Гнатовича. Він згуртував молодих хлопців і дівчат, з якими створив церковний хор. Одночасно керував і “Просвітою”. Невдовзі він створює драматичний гурток і сільський хор при читальні. Хор Тужилова став відомий на інші сусідні села, громади яких запрошували нас часто до себе на виступи. За виручені гроші планувалося побудувати приміщення для читальні. Цю ідею підтримала і громада села. Хористи ходили колядувати, під кожну хату і в сусідні села, щоб зібрати гроші. Вінчував під вікном сам Василь Гнатович і в кінці вінчівки говорив:
І не забувайте про справи загальні, Дайте яку лепту на будову читальні.
В 1936р. було закладено фундамент під читальню, а на Зелені свята посвячували. У 1938р. збудовано новий будинок "Просвіти”, який стоїть по сьогоднішній день.
З приходом радянської влади закінчилась діяльність "Просвіти”. Новою владою були вилучені усі книги читальні. Членів хору доля розкидала по засланнях, а Василя Якубіва разом з іншими забрало лихоліття війни. Проте в пам’яті молодшого покоління живе яскрава згадка про культурне відродження Тужилова.
З початком Другої світової війни 1 вересня 1939р. вже 17 вересня на територію Західної України вступили радянські війська. Під гаслами „возз’єднання” українського народу відбулося об’єднання всієї України. Водночас землі Галичини, в тому числі, і наше село зазнало жорстоких заходів радянізації. Це репресії, насильницька колективізація, розкуркулення, вивезення, страти, конфіскація майна у населення. Колективізація проходила за звичною схемою: в сільському клубі збирали людей і примусово під загрозою розправи „місцеві активісти” проводили голосування за утворення колгоспу. В Тужилові перший колгосп було утворено 20 жовтня 1950 р. імені Ковпака. До колективного господарства було забрано майно від тих людей, яких вивезли в Сибір. Худобу і реманент забирали від усіх людей. З 1957р. колгосп отримав назву ім Б.Хмельницького. У 1972р. відбулося об’єднання колгоспів Тужилова та Голиня. Існування колгоспу припинилося в Тужилові у 1993р.
Репресій з боку радянської влади зазнала велика частина жителів села. Практично в кожній родині когось було вбито, репресовано чи заслано. Одні мешканці загинули під час німецької окупації, інші – у лавах Червоної армії чи УПА. Визвольні змагання під прапором УПА є однією з героїчних сторінок українського народу. Жителі Тужилова внесли немалий внесок у цю героїчну справу. Це Баран Андрій, Бойчук Микола, Бойчук Сава, Коник Юрій, Кухтин Варвара, Лаврук Анастасія, Лаврук Михайло, Мельник Дмитро, Мельник Панько, Мельник Юстина, Парипа Анастасія, Парцей Михайло, Притула Василь, Ребега Ганна, Розвора Микола, Розвора Павло, Синичак Іван, Фединяк Іван, Фітяк Василь, Христонько Юрій, Швець Василь, Швець Михайло, Юрчишин Павло, Юрчишин Юрій, Яцишин Дмитро, Яців Михайло, Яців Павло, Слободяник Микола, Яців-Притула Ганна, Яців Іван, Юрчишин Йосип, Розвора Юрій, Романів Василь.
Молоде покоління, яке загинуло у визвольному русі до 1950 р.:
Бойчук Павло (1930 р.н.), Розвора Дмитро (1934 р.н.), Притула Петро (1931 р.н.), Пицків Федір (1930 р.н.), Юрчишин Дмитро (1930 р.н.), Косій Йосип ( 1932 р.н.), Яців Михайло (1930 р.н.), Хоптяк Василь (1928 р.н.).
Жителі Тужилова разом з усім українським народом вклали свою частку у відновлення незалежної України. Жертви населення села були принесені в ім’я великої мети – рідної держави. Не залишились осторонь жителі села і під час національного руху в 1989р., коли в результаті горбачовської гласності було організовано вибори. Першими кроками до отримання незалежності стали поїздки патріотів села до Калуша, де відбувалися мітинги під суворим контролем міліції. Найпершими організаторами руху у Тужилові стали Шевчук Михайло та Швець Василь. Шевчук Михайло купив тканину і власноручно пошив два синьо-жовті прапори. З ними вони їздили на мітинги, не боячись покарання з боку влади. Велика заслуга у розвитку визвольного руху початку 90-их років належить Парцею Михайлу, Барану Василю, Василю Пицківу, Пілянському Івану, Конику Павлу, Розворі Івану, Тимківу Михайлу, Фридрику Івану, Струтинському Дмитру, Яціву Василю, Яців Лідії, Жураківській Ярославі, Баран Ганні. Саме цим людям молодші покоління повинні бути вдячні за всеукраїнську визвольну справу та самостійну державу.
2.Географічне розташування села, ліси, водойми, сільгоспугіддя; чисельність населення.
Територія села складає один земельний масив компактної форми, розташований у межиріччі двох річок Чечва та Лімниця. Протяжність його з півночі на південь – 2,4 км, зі сходу на захід – 4,4 км. Територія знаходиться в межах Передкарпатської лісолучної зони Наддністрянського Калусько-Івано-Франківського агрогрунтового району.
Населений пункт села Тужилів займає площу 986.8 га, в тому числі с/угіддя – 657.9 га, осушені землі – 225.0 га, ліс – 37.0 га.
Відстань до адміністративного центру Калуської міської громади м.Калуша становить 12 км., до обласного – 38 км.
Межує с.Тужилів з населеними пунктами с.Сваричів, Брошнів, Берлоги, Довга-Калуська, Голинь, Пійло.
Чисельність населення - 1782 осіб.
ІНФРАСТРУКТУРА СЕЛА
1. Заклади освіти:
Тужилівський ліцей з розрахунковою кількістю місць – 320;
Дошкільна група з розрахунковою кількістю місць – 45.
Адреса закладу: с.Тужилів вулиця Якубова ,6.
Директор: Живачівський Іван Дмитрович.
Кількість учнів/викованців у закладі - 214
Кількість дітей дошкільного віку - 41
2. Заклади охорони здоров’я:
Фельдшерсько-акушерський пункт КНП «Калуський міський центр надання первинної медико-санітарної допомоги».
Адреса закладу: с.Тужилів вул.Б.Хмельницького ,16.
Керівник: Щепківська Олександра Михайлівна.
3. Заклади культури:
Народний дім.
Адреса закладу: с. Тужилів вул..Якубова ,8.
Керівник: Багринівська Світлана Іванівна.
Художні колективи:
Народно-аматорський-хоровий колектив с.Тужилів (керівник Марія Цвіточок)
Народно-аматорський-хоровий колектив с.Тужилів «Передзвін» (керівник Наталія Кіндюх)
Бібліотека с.Тужилів
Адреса закладу: с.Тужилів вул.Якубова ,8
Керівник: Василів Іванна Володимирівна
4. Пам’ятники, меморіали, пам’ятки природи, тощо.
Пам’ятник загиблим воїнам у Другій Світовій Війні.
Пам’ятник Богдану Хмельницькому.
.jpg)
Символічна могила Січових стрільців.
5. Культові споруди:
УПЦ святого Ігнатія Богоносця настоятель Сергій Олексюк
рік будівництва 1855 рік
УГКЦ Успення Покриви Пресятої Богородиці настоятель Ігор Кучера
6.Мережа сфери послуг та виробництва:
Столярний цех виготовлення меблів (ФОП Булавинець Дмитро Васильович).
Перукарня підприємець (ФОП Рудик Богдана Василівна).
Цех з виготовлення шлакоблоків (ФОП Шинкар Роман Дмитрович).
Цех з виготовлення меблів (ФОП Гурман Микола Миколайович).
Цех з виготовлення спецодягу (ФОП Коник Ігор Ярославович).
7. Торгівельна мережа
Торговий кіоск
с.Тужилів вул..Молодіжна ,32 (підприємець Ярема Михайло Павлович).
Крамниця
с.Тужилів вул.Якубова ,8 (підпрмємець Тиванчук Оксана Іванівна).
Крамниця
с.Тужилів вул.Б.Хмельницького, 15 а (підприємець Паращак Олександра Іванівна).
Крамниця
с.Тужилів вул.Павлишина, 8 (підприємець Шинкар Ярослав Дмитрович).
Крамниця
с.Тужилів вул.Л.Українки, 75а (підприємець Розвора Зеновія Миколаївна).
Торговий павільйон
с.Тужилів вул.Л.Українки, 26а (підприємець Парцей Світлана Зіновіївна).
Кафе-магазин
с.Тужилів вул.Шевченка,31 (підприємець Василів Ганна Михайлівна).
Крамниця
с.Тужилів вул.10 річниці Незалежності, 1а (підприємець Матрофайло Назар Михайлович).
Крамниця
с.Тужилів вул.Б.Хмельницького, 16 (підприємець Грицак Павло Миколайович).
Примітка: стаття містить частково матеріал з Вікіпедії та сайту