Пійлівський старостинський округ, до складу якого входять два населені пункти – с.Пійло (центр округу) і с.Довге-Калуське, утворений згідно з рішенням міської ради 24 листопада 2020 року в межах Калуської міської територіальної громади.
село Пійло
1.Коротка історична довідка про село
Перші поселення на території села існували ще за часів кам'яної доби. Про це свідчать знайдені в селі та навколишніх місцях знаряддя праці. А перша згадка про село Пійло датується 1454 роком.
За припущенням дослідників назва села пов’язана з гідрологічним розміщенням населеного пункту. Сюди, згідно з переказами мешканців, ішли напувати коней чумаки, які возили сіль з Калуша.
Згадується Пійло 2 червня 1475 року в книгах галицького суду. У податковому реєстрі 1515 року документується 10 ланів (близько 250 га) оброблюваної землі.
У 1565-1566 рр. у Пійлі нараховувалося 30 дворів, населення становило 150–160 осіб.
У податковому реєстрі 1578 р. села згадується священик — отже, вже тоді село мало церкву.
Місцеві селяни торгували в місті продуктами харчування, продавали рідкісний червоний дуб з лісу неподалік та випалювали поташ.
За часів Хмельниччини у Калуші спалахнуло повстання за активної участі пійлян, яке очолив Іван Грабівський. Загалом у повстанні у жовтні-листопаді 1648 року брало участь до 5 тисяч людей. Згодом об’єднаних повстанців очолив Семен Височан.
Протягом 1672–1676 років ця місцевість не раз ставала полем битв турецько-татарської орди з поляками. Після цих подій Пійло не згадується аж до 1770-х, коли Галичина ввійшла до складу Австро-Угорської імперії.
В 1914 році почалася Перша світова війна. Село поперемінно захоплювали то росіяни, то австрійці. У травні 1919 року Галичину окупувала Польща.
У 1939 році в селі проживало 1620 мешканців (1570 українців, 10 поляків, 30 латинників і 10 євреїв).
У 1939 р. Галичину захопив СРСР, у 1941 — Німеччина, у 1944 — знову СРСР. У боях 1944 року загинуло 3 пійлян, загалом у ІІ світовій війні полягло 28 вихідців з Пійла. Жителі села взяла активну участь у русі опору окупантам, воюючи в УПА, підтримуючи підпілля ОУН та жертвуючи своєю волею і життям. Їхні родини виселили в Сибір. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Пійлі — з 30 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші).
2.Географічне розташування
Населений пункт с. Пійло, розташований на лівому березі р. Чечва на південний захід від міста Калуша та займає площу 471 га. Відстань від районного центру становить 5 км. Межує з населеними пунктами с. Сівка-Калуська, с. Голинь, с.Довге-Калуське.
Через село проходять шосейна та залізнична дорога міжнародного сполучення.
3.Кількісна характеристика населення с.Пійло
2107 — всього, з них:
1023 — чоловіки,
1084 — жінки.
ІНФРАСТРУКТУРА СЕЛА ПІЙЛО
1.Заклади освіти
Пійлівський ліцей з розрахунковою кількістю місць – 420.
Кількість учнів станом на 01.01.2021р. – 287.
Директор: Качак Іван Іванович
Адреса: Україна, Івано-Франківська область, Калуський район, с.Пійло, вул. Грушевського, 75.
2.Заклади охорони здоров’я
ФАП с.Пійло
Адреса: вул.Грушевського, 101.
Керівник: Лисаник Л.І.
3. Заклади культури
Пійлівський будинок культури - Бібліотека
Керівник Кухтин М.П.
4.Пам’ятники, меморіали с.Пійло
- Символічна могила борцям за волю України на вул. Семанишина.
- Пам’ятник місцевим жителям, які загинули на фронтах Другої світової війни на вул. Грушевського.
5.Культові споруди
- Українська Православна церква Київського Патріархату Введення у храм Пресвятої Богородиці (храмове свято - 04 грудня), настоятель о. Роман Чоловський.
- Українська Греко-Католицька церква введення Пресвятої Богородиці в храм (храмове свято - 04 грудня), настоятель храму о. Сергій Бусол.
- Українська Автокефальна Православна церква Святих Апостолів Петра і Павла (храмове свято -12 липня), настоятель о. Василь Малярчук.
село Довге-Калуське
1.Коротка історична довідка про село Довге-Калуське
Перша письмова згадка про с. Довге-Калуське датується 1387р.. Село входило до складу Галицької землі Руського воєводства (оригінальні документи зберігаються в Головному архіві давніх актів у Варшаві (фонд Метрика коронна) та Центральному державному історичному архіві України у Львові).
У 1565 р. в селі було 17 родин: 9 селянських господарств (господарі: Гриць Старий, Іванко Вервечич, Тимко Ісайович, Яць Чорміт, Пилип Олександрович, Лазар Лущич, Вась Корнісь, Антон Чолганський, Мартин Чолганський) платили податки натурою і відробляли повинності, 1 господарство (Іван Коваль) замість податків і повинностей оплачувало грошима, піп (ім'я невідоме) тільки платив данину, а 6 підсадків (родини без землі та господарств, імена невідомі) тільки відробляли повинності.
У 1648 р. жителі села взяли активну участь у народному повстанні, після відходу Хмельницького були масово репресовані.
У 1661 р. в селі було 27 родин. В 1667 р. Калуш і прилеглі села, у тому числі Довге-Калуське, були знищені татарами. У 1720 році збудована нова церква також, як і попередня, названа святого Василія Великого.
Ця старовинна церква згоріла у 1869 р. Того ж року збудована нова церква, яка згоріла в 1911 р. У 1911—1914 р. збудували новий храм, у нього завезли престіл, Царські ворота, патериці зі старої Калуської церкви св. Архистратига Михаїла, тож у Довгому-Калуському і досі зберігаються ці унікальні речі. Освятили нову церкву 14 січня 1914 р. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у місцевій церкві 4 дзвони діаметром 57, 42, 36 і 32 см, вагою 85, 39, 25 і 17 кг, виготовлені в 1893-1904 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.
Читальня «Просвіти» в селі заснована в 1904 р., вже тоді в ній налічувалося 78 членів, завідувачем був Андрій Ребега, у будинку якого і розміщувалася читальня.
У 1939 році в селі проживало 960 мешканців (950 українців і 10 євреїв)[7]. Село належало до ґміни Голинь Калуського повіту Станіславського воєводства.
В 1939-1940 р.р. побудована школа. В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Довгому-Калуському — з 56 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші).
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Калуському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Бережниця, Добровляни і Довге-Калуське.
19 серпня 1950 р. рішенням Калуського райвиконкому № 301 утворено колгосп імені 1-го травня, куди загнали 186 селянських господарств. Село — 71 сім'ю (269 осіб) виселяла комуністична влада рішенням Калуського райвиконкому № 293 від 19 липня 1951 р. у Долинський район Кіровоградської області (8 сімей до колгоспу ім. Фрунзе в с. Шулявино, 14 сімей в с. Добрянка, 8 сімей у Богданівку, 6 сімей в Михайлівку і т. д.) зі спаленням НКВД залишених будівель. Землі села райвиконком 17 серпня рішенням № 328 поділив між колгоспами сусідніх сіл. Найболючішим було те, що людей змушували залишати рідні домівки, городи, худобу, сільськогосподарський реманент і підписувати заяви про їхній нібито добровільний переїзд. Багато сімей, спродавши господарство, переховувалися у своїх знайомих і родичів у навколишніх селах: Тужилові, Голині, Пійлі, Новиці, Берлогах, Добровлянах тощо. Влада залишила в селі напризволяще перестарілих, немічних, одиноких, жінок із дітьми і зробила все, аби від нього не зосталося навіть згадки. 9 жовтня 1951 р. райвиконком прийняв рішення № 493 про ліквідацію сільради, а 3 листопада — рішення № 504 про передачу церкви для перебудови на приміщення для потреб будинку перестарілих та рішення № 505 про передачу школи під будинок перестарілих.
Однак більшість жителів у роки відлиги повернулися з чужого краю, відновили село, працювали за копійки в колгоспі. В 1955-1959 р.р. у Довгому-Калуському був побудований нинішній Народний дім, у 1967 р. відкрито сільську бібліотеку, яку в 1979 р. перемістили в нове приміщення при фельдшерсько-акушерському пункті. В кінці 50-х — на початку 60-х, коли в країні відбувалася масова руйнація храмів, довгівцям вдалося відстояти свою церкву і не дати її знести.
2.Географічне розташування
Населений пункт Довге-Калуське розташований у межиріччі річок Чечва і Лімниця та займає площу 193 га. Відстань до адміністративного центру територіальної громади становить 9 км., до обласного 49 км.
Межує з населеними пунктами Калуського району (с. Пійло, с. Голинь, с.Тужилів).
3.Кількісна характеристика населення с. Довге-Калуське
850 — всього, з них:
403 — чоловіки,
455 — жінки.
ІНФРАСТРУКТУРА СЕЛА ДОВГЕ-КАЛУСЬКЕ
1.Заклади освіти:
Початкова школа
Довге-Калуська
Директор: Кухтин В.М.
Кількість учнів – 29.
2.Заклади охорони здоров’я:
ФАП.
Адреса: с.Довге-Калуське вул. Лесі Українки, 2.
Керівник: Турлей О.М.
3.Заклади Культури
Довга-Калуський будинок культури.
Бібліотека.
Керівник: Вінтонів О.П.
4.Культові споруди
Українська Греко-Католицька церква Святого Василія Великого (пам’ятка архітектури місцевого значення 1916 року, храмове свято - 04 грудня), настоятель о. Ігор Кучера.
5.Мережа сфер послуг :
В селі Пійло на вул. Грушевського знаходяться два кафе :
- «Бонжур» (підприємець Щур В.С.);
- «Олімп» (підприємець Завадецький В. М).
В селі Пійло є 5 кіосків і 3 магазини.
В селі Довге-Калуське є 3 магазини.
Примітка: стаття містить частково матеріал з Вікіпедії.