23o

Копанківський старостинський округ

Копанківський старостинський округ утворений згідно з рішенням міської ради 24 листопада 2020 року в межах Калуської міської територіальної громади.

В складі округу є один населений пункт – село Копанки.  

село Копанки

1.Коротка історична довідка

У податковому реєстрі 1515 роком стосовно Копанок задокументовано 5 ланів (близько 125 га) оброблюваної землі та піп (отже, тоді вже була церква).

Люстрація 1565 року наводить інформацію про 12 селянських господарств (ще 3 дворища порожні), імена і прізвища усіх господарів, а також детально описуються грошові, натуральні та трудові повинності. Був ще один загородник та піп. Кожен селянин повинен був щороку привезти по дві штуки дерева на будову галицького замку, сплатити 13 податків і виконати трудові повинності. Проти непосильного гніту повстали жителі села в 1648 році, за що були жорстоко покарані після відходу Хмельницького.

16 квітня 1848 року уряд Австралії проголосив Декрет про скасування панщини в Галичинні. В самих Копанках у 1849 році відбулася Святечна літургія у місцевій церкві і на роздоріжжі був освячений пам’ятний хрест. «Во скасованіє кріпосного права 1848року».

У 1880 році було 999 мешканців у селі та 33 на території фільварку (більшість  — греко-католики, крім 120 римо-католиків). Були церква (відносилась до парафії у Мостищі) та філія школи.

На грудень 1905 року в Копанках діяли;

  • Греко-католицька церква Архистратига Михаїла;
  • школа народова, однокласна;
  • читальна « Просвіта»;
  • каса позичкова;
  • млин;
  • склепи.

Село (як і вся Галичина) дуже потерпіло від російської окупації 1914—1915 рр. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у копанківській церкві 5 дзвонів діаметром 78, 39, 31, 30, 29 см, вагою 235, 30, 15, 15, 12 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала. 60 жителів села воювали в австрійській армії в Першій світовій війні.

У 1939 році у Копанках проживало 1660 мешканців (1490 українців-грекокатоликів, 90 українців-римокатоликів, 10 поляків і 70 німців та інших національностей), а в присілку Копанки Колонія — 270 мешканців (10 українців, 240 поляків і 20 німців та інших національностей). Село належало до ґміни Томашовце Калуського повіту Станіславського воєводства.

Двадцять років (1919-1939) перебувала  Калущина під владою Польщі.

Селяни займалися сільським господарством 24.12.1939.р.відбулися вибори до місцевих рад.

Після приєднання до СРСР село включене до Войнилівського району.

Трагічні події 1944 року в Копанках описані у виданні  «Книга пам’яті України», де йдеться про те, що у великодню суботу карна експедиція повністю знищила село. Розстріляли кількадясят людей, кілька днів горіли Копанки».

Під час польської переселенської операції 1946 року українців лемків з сіл Ветлина, Струбовисько, Улюч, Смерек та інших було виселено на тереторії УРСР.  Так сталося, що  зупинками із переселенцями стали міста Долина, Калуш, Войнилів. Лемками із Ветлина влада дозволила селитися по селах, неподалік від Калуша. У Копанках це було місце колишньої колонії Мазурівка. Селилися лемки на Калущині тимчасово, бо в душі у людей  жевріла мрія, що через рік-другий зможуть повернутися вони у рідні Бескиди

  Проходили місяці, минали роки і переселенці Лемківщини зрозуміли, що повернення на рідну землю марне. Тому вирішили лемки пускати коріння в Копанківську землю: будували хати, народжували дітей… І в скорому часі більше 30 хат виросло на лемківському хуторі, який іменується хутром «Бескид». (У 2006 році 11 червня була проведена на хуторі перша «лемківська ватра», де була відзначена 60-річниця депортації виселення українців з Польщі).

14 жовтня 1949 року рішенням Калуського райвиконкому № 287 на північній околиці міста Калуш при дорозі на Копанки створено аеродром, під який відведено 12,96 га земель одноосібних господарств.

Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року село передане до Калуського району.

 1950 році в селі був створений колгосп «Сталінський шлях». Першим головою був Андрусів Василь Григорович. Пізніше колгосп був об’єднаний із колгоспом «17-говересня», що носив назву «17-го вересня». Головою правління був Рендзяк Степан Андрійович.

У 1958 року дорога Калуш-Жидачів-Львів була покрита твердим покриттям асфальтом.

 Протягом 1960-1980 років на території села було побудовано:

  • Аеропорт (околиця села – 1962-1964 рр.);
  • Приміщення нової загально-освітньої школи (1979-1982рр.);
  • Будинок культури (1967-1970 рр.);

Здійснено забудову житлового мікрорайону «Посьолок» (1979-1983 рр.), На сьогоднішній день цей мікрорайон налічує 20 двоповерхових будинків, у яких налічується 104 квартири.

У розвитку села у 60-х роках xx ст. молоде покоління активно бере участь у спортивних змаганнях. Найактивніше – змагання по футболу на першість  району. Перші учасники футбольної команди села були: Псюк П.М. Басараб Є.М., Николин В.В., Коломиєць В.Й, Денис В.Й, Псюк Й.А, Дембич Є.М, Бойко Й.О., Пукіш Б.Й., Шеремета В.Д. Згодом учасники змінювалися, бо підростало молоде покоління.

Активна участь у змаганнях по футболу набула тоді, коли був розбудований радгосп-комбінат «Прикарпатський». Для гравців була закуплена футбольна  форма, м’ячі. При футбольній команді був закріплений лікар Миронюк Василь Олександрович. Футбольна команда в період 1980-1990 років брала участь як у районних так і в обласних змаганнях. Капітаном команди був Гумен Я.Й.

На початку третього тисячоліття була створена нова футбольна команда   ФК «Бескид», яка захищє честь села. Капітан команди та ініціатором відновлення клубу є Мар’ян Бунга. До складу якої входили  Дмитро Бунга - воротар, Роман Бухвак, Роман Бараник, Андрій Федун, Андрій Бісюган, Віталій Троян, Юрій Варій, Василь Циктич, Андрій Бухінський, та Віталій Іванців, Лойко Михайло, Коломієць Володимир, Мудрий Володимир.

  В певний період спортсмени захищали честь свого села з різних видів спорту. Багато з них домоглися високих результатів у спорті, серед них:

  • Говдун Уляна, спортсменка;
  • Ковалишин Ярослав, педагог і спортсмен;
  • Маліборський Ігор, спортсмен;
  • Павлів Розалія, спортсменка;
  • Савчук Василь, спортсмен;
  • Спасюк-Неспляк Марія, спортсменка;
  • Юрчишин Василь, спортсмен.

У 1990 році рішенням сесії Копанківської сільської ради було затверджено найменування вулиць і нумерація житлових будинків.    

  1. Географічне розташування, населення.

Село Копанки розташоване на стародавньому шляху з Калуша на Львів (через Журавно – Жидачів – Миколаїв). Із Копанок до Львова – 95км, до обласного центру – 6км.

Межують с. Копанки: на південному заході з адміністративним центром громади м. Калуш (відстань до центральної частини міста – 4 км), із селами Мостище на заході (2,5км); на півночі – з Негівцями (2км); зі сходу село Довпотів на відстані 3км.

 Село Копанки має площу 25.4 км2.

Чисельність населення становить 1865 осіб.

Кількість дворів 501.

Через с.Копанки протікають річки Сівка та Кропивник. Із півночі, заходу і сходу село оточують ліси (Войнилівський держлісгосп).

Село Копанки Калуського району – звичайне бойківське село. Має поселення етнічних лемків.

Інфраструктура села Копанки

  • Народний дім
  • Бібліотека-філія
  • Копанківська гімназія
  • Лікарська амбулаторія
  • Відділення поштового зв’язку.

На території села працюють:

- Магазин «Фортеця» та «Океан» «Алегро»;

- ТЗОВ «Гудвеллі Україна»;

- Фірма «Флора декор» та інші ремесла.

Культові споруди

Українська Греко-Католицька церква Пресвятої Трійці (храмове свято 20 червня), о.Василь Телічак;

Українська Православна церква Київського Патріархату Святого Архистратига Михаїла (храмове свято 21 листопада), о.Василь Мельничук.

Пам’ятники, пам’ятні знаки

У травні 1970 року до 25 річниці перемоги над фашистською Німеччиною у другій світовій війні, у центрі села відкритий пам’ятник односельчанам , загиблих на фронті війни 1941-1945рр.

В 2017 році в селі відкрили меморіал Героєві Небесної Сотні Ігорю Дмитріву, до якого входять пам'ятник та молитовна капличка.