30 серпня — Міжнародний день зниклих безвісти.
Для України, яка вже понад десять років протистоїть російській агресії, цей день має особливе значення. Повномасштабна війна принесла тисячам українських родин страшну невизначеність — їхні рідні зникли під час бойових дій чи перебувають в полоні.
Особливо болісно це для родин Захисників і Захисниць України. Людей, які пішли боронити державу й одного дня перестали виходити на зв’язок.
За кожним таким випадком — людська доля. Родина, яка продовжує шукати. Батьки, які чекають звістки про дитину. Діти, які сподіваються знову побачити своїх батьків.
Ми повинні робити все можливе, щоб встановити долю кожного зниклого безвісти та тих, що перебувають в полоні. І водночас — підтримувати родини, для яких очікування стало частиною щоденного життя.
Поки родина чекає — вона не повинна залишатися сама.
Пам’ятаємо. Шукаємо. Чекаємо.
За кожним ім’ям — життя. За кожною родиною — наша відповідальність. ????????