-1o

Жива традиція, що об’єднала громаду: у Калуші відтворили бойківське весілля 

  • 2026.01.29 08:46
    • Громада
    • Культура
  • 22

У Краєзнавчому музеї Калущини відбулося унікальне обрядове дійство «Бойківське весілля у селі Петранка», яке зібрало велику кількість відвідувачів. Подія перетворила музейний простір на живу сцену традиційної культури — зі щирими емоціями, співом і глибоким відчуттям зв’язку поколінь.

Дослідила і презентувала давні весільні традиції рідного села Петранка, що на Рожнятівщині, Дарія Ониськів — старша наукова співробітниця музею. Багаторічна дослідницька робота, яку пані Дарія провадила спільно із донькою Мартою, поєднала наукову глибину з живою традицією, зробивши обряд близьким і зрозумілим для сучасного глядача.

"Бачачи занепад весілля не лише у нашому селі, занепад через ковід, повномасштабну війну, я зрозуміла, що ці традиції треба зберігати і популяризувати. Тому я запланувала провести це обрядове дійство. — розповідає Дарія Ониськів. — Від мене була теорія. Також я запросила практикуючих весільних свах і старосту, щоб бодай якісь елементи із того триденного дійства представити на суд глядача. Сподіваюся, що представелене зачепило присутніх, і в когось залишиться хороше враження. Можливо, захочуть використати наші, місцеві традиції". 

Під час дійства було відтворено ключові етапи традиційного бойківського весілля. Учасники плели весільний вінок із барвінком — символ чистоти, вірності та безперервності життя. Особливе місце посіли латкання — весільні співанки, які супроводжували обрядову дію та наповнювали простір автентичним звучанням.

Важливу роль у відтворенні весільного обряду відіграли практикуючі весільні свахи Анастасія Худик та Анастасія Лукач, а таокж практикуючий весільний староста Іван Ониськів. Саме вони стали носійками живої традиції — через слово, пісню, обрядовий жарт і точне знання звичаїв. Їхня участь надала дійству справжньої автентичності та дозволила глядачам побачити бойківське весілля таким, яким воно було у живій народній практиці.

 "З малої дитини я дуже співала, я дуже любила це. Були старші свахи, віком як моя мама чи бабуся. Як я бачила на весіллі сваху, то зразу була там. Я знала, що то моє, дуже любила, дуже того хотіла, — пригадує сваха Анастасія Худик. — Весіль таких було, що я навіть не можу сказати! Ціле село, і ще в Калуші, Долині, Рожнятові". 

"Сваха, найперше, має бути заміжня, вона не має бути вдовиця. І, головне, вона має любити ту роботу. Вона має мати хоча б трохи голос для співу і латкання, вміти пожартувати, і має бути відповідальною, — додає сваха Анастасія Лукач. — Якщо вдалося добре виплести вінок, якщо гарні свахи, і помагають співати — то дуже велика радість для мене". 

Із вітальним словом до присутніх звернулася заступниця міського голови Надія Гуш, наголосивши на значенні збереження нематеріальної культурної спадщини та підтримки ініціатив, що повертають традиції у сучасний культурний простір громади.

На заході присутні колеги-музейники з інших громад, зокрема, і з музею етнграфії Національного заповідника "Давній Галич". Високо оцінили захід і дослідження колеги музейники із КЗ "Музейно-виставоквий центр Калуської міської ради". 

Подія засвідчила: бойківське весілля — це не лише спогад минулого, а жива культурна спадщина, яка й сьогодні здатна збирати людей, зворушувати й надихати.

Інші новини