В останню неділю серпня Україна відзначає День шахтаря – професійне свято людей, які своєю нелегкою працею писали сторінки історії багатьох міст. Для Калуша гірничодобувна справа впродовж десятиліть була не лише основою економіки, а й формувала долі родин.
У Калуші видобуток калійних солей вели одразу на трьох рудниках та унікальному Домбровському кар’єрі, який став єдиним подібним у світовій практиці. Понад сто років функціонував рудник «Калуш», з 1930-го до 1972-го працював рудник «Голинь», а з 1966-го по 1995-й – «Ново-Голинь». Сьогодні шахти вже не діють, однак у громаді й далі живуть носії цієї героїчної професії.
31 серпня 2025 року за доброю традицією мешканці Калуша зібралися біля каплички. Її збудували й доглядають жителі вулиці Гірничорятувальників та навколишніх сіл. Саме тут щороку віддають шану шахтарям, які поклали життя в глибинах землі. Усі разом пом’янули 14 гірників «Ново-Голинської шахти», які загинули на виробництві. Панахиду відслужили о. Василь Гладенький та о. Святослав Данилець церкви Святого Миколая УГКЦ с. Кропивник.
Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи не лише шахтарів, а й земляків, які загинули у російсько-українській війні.
"День шахтаря для Калуша – це більше, ніж професійне свято. Це нагадування про тих, хто з ризиком для життя працював заради розвитку громади, –підкреслила у своєму слові заступниця міського голови Надія Гуш. – Наш обов’язок – берегти цю пам'ять і передавати її дітям та онукам. Історія міста починається з історії людей".
До присутніх також звернувся колишній начальник рудника "Ново-Голинь" Пашник Василь Миколайович, який подякував колегам за їхню відданість і небайдужість.
Пам’ять загиблих вшанували покладанням квітів до поминального хреста, яке здійснили Надія Гуш та староста Кропивника Василь Паньків.
Окремо відзначили й тих, хто дбає про благоустрій каплички – символ пам’яті та єдності громади. Цьогоріч до догляду долучилися Сеняк Оксана з доньками, Григорій Дюг, Володимир Тимчук, Богдан Сухарник, Василь Шевчук, Микола Шеремета, Наталія Боднар, Наталія Мисак, Ольга Данилів, Галина Джус. Усім їм висловлено щиру подяку.
Пам’ять про шахтарів – це не лише сторінка минулого, а й урок для сьогодення: сила громади полягає у вдячності до своїх людей. Калуш береже цю спадщину, аби ніколи не зникло усвідомлення, що саме праця шахтарів стала фундаментом його розвитку.