Одинадцять років тому світ побачив, на що здатна любов до своєї країни. У лютому 2014 року на Майдані у Києві розквітла і впала Небесна Сотня.
У великій скорботі згадуємо Героїв Революції Гідності, які ціною власних життів — перші — відстояли свободу Рідної Землі. День Пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначають щороку 20 лютого.
Цього дня біля пам’ятника Романові Шухевичу у Калуші відбулася велелюдна година пам’яті «Спогади Майдану: серце України».
Місце — символічне, адже саме звідти одинадцять років тому чи не щодня вирушали автобуси, які везли патріотів на київський Майдан.
Небесна Сотня – 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. До Героїв Небесної Сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Серед них громадяни України, Білорусі та Грузії. Наймолодшому з Героїв було 17 років, найстаршому – 82 роки. У Небесній сотні — три жінки.
Калуська громада із болем згадувала земляка Ігоря Дмитріва. Тридцятирічний хлопець поїхав у столицю на Революцію Гідності захищати свободу, справедливість, вільне майбуття. Став одним із перших, кого по-звірячому, чотирма вогнепальними пораненнями, убили на вулиці Інститутській.
Пам’ять про полеглих на захисті рідної держави патріотів пошанували хвилиною мовчання.
Священнослужителі змолили молебень за їхні душі. Священники міста виконали скорботну пісню Революції Гідності — «Плине кача».
Сьогодні, в умовах війни, ми бачимо, як дух Небесної Сотні живе у серцях наших воїнів, волонтерів лікарів та кожного, хто щодня наближає нашу перемогу.
Вони навчили нас, що Україна це не просто земля чи держава, це наш спільний дім, за який варто боротися.