Закон України від 17.04.2014 № 1223-VII «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їхніх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.
Відповідно до статті 4 цього Закону України депортованою особою визнається особа, яка набула громадянства України і належить до:
осіб кримськотатарського народу, представників інших національностей (громадян колишнього СРСР), які були насильницьки переселені за національною ознакою на спецпоселення згідно з рішенням органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, що є територією сучасної України;
осіб (громадян колишнього СРСР), які були примусово направлені на спецпоселення до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо;
осіб (громадян колишнього СРСР), які на момент депортацій перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;
осіб, які народилися в сім’ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання, але не пізніше набрання чинності цим Законом;
осіб, які у 1944-1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження (що супроводжувалося вилученням майна, встановленням режиму спецпоселень і обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав) з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, на підставі рішень, прийнятих органами влади колишнього СРСР, союзних республік, Польської Республіки, у тому числі на підставі міжнародних договорів СРСР/УРСР з Польською Республікою у період 1944-1951 років (далі - особи, які у 1944-1951 роках були примусово переселені як особи українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки).
Відповідно до статті 5 вищевказаного Закону України надання та позбавлення статусу депортованої особи здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб, у Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 643 (зі змінами) затверджено Порядок надання та позбавлення статусу особи, депортованої за національною ознакою.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку, для отримання статусу особи, депортованої за національною ознакою, особа, яка вважає себе особою, депортованою за національною ознакою, або її законний представник подає до управління соціального захисту населення Калуської міської ради (м. Калуш, вул. Євшана,9 каб.104) заяву про надання зазначеного статусу.
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, які містять прізвище, ім’я, по батькові, відомості про місце проживання;
копії паспорта громадянина України та довідки про реєстрацію місця проживання (для осіб, які мають паспорт у формі картки);
дві фотокартки розміром 3 х 4 сантиметри;
копії інших документів, що підтверджують належність до числа осіб, депортованих за національною ознакою (із пред’явленням оригіналу). Такими документами можуть бути:
архівна довідка щодо примусового виселення особи до спецпоселення на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік;
довідка про реабілітацію жертви політичних репресій;
довідка про строки перебування під наглядом з обмеженням прав і свобод на території спецпоселень;
довідка про те, що особу взято на облік як раніше депортовану з Криму особу або як нащадка такої особи;
архівна довідка, що підтверджує факт депортації особи, яка у 1944-1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки;
копія переселенського квитка особи, яка у 1944-1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки;
копії архівних документів, в яких містяться відомості про особу, яка у 1944-1951 роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки, та/або про членів її родини, зокрема копії списків переселенців, копії документів районних та обласних виконавчих комітетів Рад народних депутатів та/або документів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років із зазначених питань;
документи або копії документів, які підтверджують, що особа володіла нерухомим майном на територіях, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки і з яких були примусово переселені особи українського етнічного походження (у документально підтверджений період здійснення депортації на зазначених територіях), зокрема господарських книг та витягів з них;
копія свідоцтва про народження особи, документи щодо запису в актовій книзі та/або інші документи, які підтверджують, що у 1944-1951 роках особа народилася та/або проживала на територіях, на яких компактно проживало українське населення та які на той час входили до складу Польської Республіки і з яких були примусово переселені особи українського етнічного походження.
Відповідно до пункту 7 цього Порядку уповноважений орган (УЗСН КМР) протягом одного місяця з дня реєстрації заяви особи, яка вважає себе особою, депортованою за національною ознакою, подає Мінрозвитку копії заяви та відповідних документів для розгляду та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до пункту 8 Порядку Мінрозвитку не пізніше ніж протягом трьох місяців від дати реєстрації заяви особи, яка вважає себе особою, депортованою за національною ознакою, надсилає уповноваженому органу (УСЗН КМР) рішення про надання статусу особи, депортованої за національною ознакою (разом з бланком посвідчення), або відмову в його наданні з обґрунтуванням причин такої відмови. У разі прийняття рішення про відмову Мінрозвитку одночасно повідомляє про це особі.
Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути оскаржене у судовому порядку.
Особи, яким надано статус особи депортованої за національною ознакою мають право на пільги встановлені Законом України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».
Позбавлення статусу особи, депортованої за національною ознакою, здійснюється у разі набуття особою громадянства іншої держави, вибуття на постійне місце проживання за межі України, надання неправдивих відомостей, на підставі яких їй було надано статус депортованої.
За додатковою інформацією можна звернутися до управління соціального захисту населення Калуської міської ради за адресою: м. Калуш, вул. Євшана,9 каб.104, тел. 03472 6-69-44.