Сто років історії, тисячі учнів і долі, які переплелися в стінах однієї школи. У Студінці відзначає столітній ювілей гімназія, яка об’єднує не лише покоління випускників, а й цілі родини тагромади.
Тут навчалися батьки, діди й прадіди нинішніх учнів. Чимало педагогів, які сьогодні навчають дітей, самі колись сиділи за цими партами. А для багатьох мешканців школа стала місцем, із яким пов’язана значна частина життя. Недарма кажуть: у кожному дворі — випускник.
Серед них — 94-річна Євдокія Іванівна Коваль (Андрусів) найстарша випускниця школи. Вона закінчила навчання у 1950 році. Провчилася сім років. Та шкільні роки залишилися в пам’яті на все життя.
Вона пам’ятає навчання німецькою та польською мовами, та часи, коли дітей заохочували вступати до піонерської організації. На це батько мав чітку відповідь:
«Аби ти і крапочки не поставила. А будуть тиснути — береш книжечки — і йдеш додому».
Минали десятиліття, але зв’язок із рідною школою не зникав. Уже дорослою Євдокія Іванівна поверталася сюди, демонструвала власноруч виготовлені вишиванки, брала участь у просвітницьких заходах. Її спогади стали частиною історії закладу, яку збирає вчителька історії Зінаїда Атаман, яка закінчила школу у 1974 році, а у 1989-у розпочала тут вчителювати.
За свідченнями старожилів, будівництво шкільного корпусу розпочалося у 1926 році, коли Студінка перебувала у складі Польщі. Наприкінці 1930-х років, імовірно, добудували другий поверх, адже школа розширювалася: спочатку тут навчалися чотири роки, згодом — шість.
Друга світова війна перервала звичне шкільне життя. У приміщенні перебували німецькі солдати, навчання припинилося. Після війни до школи приходили діти різного віку, а освітня історія продовжувалася вже в нових обставинах.
У 1960-х роках, коли кількість учнів зросла, добудували корпус для молодших класів, а згодом — шкільну їдальню. Так школа поступово змінювалася разом із громадою, пристосовуючись до її потреб.
Сьогодні це вже Студінська гімназія, яка продовжує виконувати свою важливу місію. У закладі працюють 25 педагогічних працівників і 10 працівників технічного персоналу. Тут навчається 121 дитина, ще шестеро учнів навчавються у філії в Середньому Бабині.
Директорка Наталія Кульбанська очолила заклад у 2026 році. До неї школою керували Марія Дзундза, Зіновій Біланчук та Юрій Лилак. За цей час педагогічний колектив поступово омолодився, але незмінними залишилися атмосфера підтримки, турботи й взаємодопомоги.
Школа живе завдяки спільним зусиллям учителів, дітей і батьків. Тут допомагають одне одному, підтримують освітній процес і дбають про те, щоб діти могли здобувати якісну освіту поруч із домом.
А ще шкільна історія тісно пов’язана з історією країни. Чимало випускників сьогодні захищають Україну, є й ті, хто віддав за неї життя. На фасаді встановлено меморіальні дошки полеглим Героям, які віддали життя за волю України, — Мар'янові Бігуну і Євгену Пасічнику.
Тут розвивається волонтерство. Учениця Анна Масляк співом збирає чималі кошти на підтримку українського війська, а окопні свічки, які виготовляли випускниці школи, свого часу довели надійність на багатьох гарячих напрямках фронту. Так зв’язок між людьми виходить далеко за межі шкільних стін: спільнота, яка колись разом навчалася, сьогодні разом допомагає й бореться за майбутнє.
Особливе місце в історії гімназії має й Марія Стасюк — староста Студінського старостинського округу. Вона сама навчалася тут вісім років, а потім ще 24 роки працювала вчителькою. Тепер, уже на посаді старости, продовжує взаємодіяти зі школою.
Із теплом Марія Стасюк згадує зміни, які відбулися у школі одинадцять років тому. У 2015 році тоді Студінська сільська рада скористалися можливістю долучитися до проєкту ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Завдяки цьому вдалося реалізувати енергозберігальні заходи: замінити покрівлі та утеплити фасади будівель. Саме так школа отримала свій нинішній вигляд.
Сьогодні Студінська гімназія продовжує свою столітню історію. У її коридорах зростають нові покоління, учителі передають знання й досвід, а випускники повертаються сюди вже дорослими — зі своїми дітьми, спогадами та вдячністю.
Бо школу творять не стіни. Її творять люди, які залишають у ній частинку себе. І саме цей зв’язок поколінь дозволяє Студінській гімназії вже сто років залишатися важливою частиною життя громади.
Якою була школа в різні десятиліття, що пам’ятають її найстарші випускники та як живе гімназія сьогодні — дивіться у відео.