30 серпня у Міжнародний день зниклих безвісти, у Калуші відбулися заходи на підтримку Захисників і Захисниць України, які зникли безвісти за особливих обставин або перебувають у ворожому полоні.
Разом із родинами наших воїнів на Алеї Віри та Надії зібралися ті, для кого чекання стало щоденною боротьбою між надією та тривогою.
Цей день — про людей, доля яких досі залишається невідомою. Про синів і доньок, чоловіків і дружин, батьків, братів і побратимів, яких удома продовжують чекати. За кожним ім’ям — людина, її життя, родина, історія та велика надія на повернення.
Спільно з духовенством присутні молилися за безвісти зниклих Захисників, за тих, хто перебуває у полоні, за їхнє якнайшвидше повернення та за силу для рідних, які не припиняють чекати й боротися за своїх найдорожчих.
Особливим символом цього дня став синьо-жовтий прапор, на якому вписані імена Захисників, які зникли безвісти та перебувають у полоні. Родини підняли його на Алеї Віри та Надії як символ спільної віри в те, що кожен із них буде знайдений, а кожна сім’я дочекається звістки про свого рідного.
Цього ж дня в Калуші відбувся автопробіг на підтримку наших Захисників, які зникли безвісти за особливих обставин та перебувають у ворожому полоні.
Колона автомобілів, що проїхала вулицями громади, стала ще одним голосом родин, які щодня живуть у невідомості, чекають на звістку про своїх найдорожчих і, попри біль та тривогу, не втрачають надії.
Такі заходи — важливе нагадування всьому суспільству: ми не маємо права мовчати. Маємо говорити про наших військовополонених і зниклих безвісти, підтримувати їхніх рідних, нагадувати про них на всіх можливих рівнях і не дозволяти, щоб бодай одне ім’я було забуте.
Найважче сьогодні — родинам. Їхня сила, витримка та незламна віра заслуговують на особливу шану й підтримку.
Калуська громада поруч із кожною родиною у цьому важкому чеканні та боротьбі за повернення наших воїнів.
Чекаємо кожного. Пам’ятаємо кожне ім’я. Боремося за кожного. Віримо у повернення.