Продовжуємо знайомити мешканців громади зі старостинськими округами Калуської міської територіальної громади. Сьогодні розповідаємо про Тужилівський старостинський округ – громаду з понад шістсотлітньою історією, активним культурним життям та сильними волонтерськими традиціями.
Тужилівський старостинський округ утворений рішенням Калуської міської ради від 24 листопада 2020 року. До його складу входить один населений пункт – село Тужилів. Старостою округу є Василь Лазар.
Перша письмова згадка про Тужилів датується 1422 роком. Село розташоване у мальовничому межиріччі двох річок – Чечви та Лімниці. Саме близькість до води століттями визначала і побут, і господарство, і виклики для місцевих жителів.
У Тужилові діє Тужилівський ліцей, при якому функціонує дошкільна група, а також працює фельдшерсько-акушерський пункт.
Окремою гордістю села є стадіон ФК «Тужилів», який перебуває на утриманні КП «Спорт-Арена».
Спортивна арена розрахована на 455 глядачів, обладнана роздягальнею та має гаряче водопостачання.
Місцева футбольна команда стабільно виступає в районних змаганнях і цьогоріч посіла 4-те місце в чемпіонаті району.
Культурне життя Тужилова має глибоке коріння. Ще у 1905 році зусиллями мешканців було створено читальню товариства «Просвіта». Сучасний Народний дім працює в будівлі, спорудженій у 1938 році на народні пожертви. До її зведення свого часу долучився і митрополит УГКЦ Андрей Шептицький.
У 1930-х роках при читальні діяли драматичний гурток і сільський хор, які були знані далеко за межами села. Ці традиції продовжують і сьогодні. Народний аматорський хоровий колектив «Гроно» під керівництвом Марії Цвіточок цього року представляв Тужилів на обласному фестивалі патріотичної пісні «Яворина» у Витвиці та на фестивалі в Городенці.
У селі діють дві церкви – церква Святого Ігнатія Богоносця, збудована у 1855 році, та новіший храм Покрови Пресвятої Богородиці.
У центрі Тужилова з 1969 року височіє пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому, який давно став одним із символів села.
Тужилів, як і вся громада, болісно переживає наслідки російсько-української війни. Двоє мешканців села загинули на фронті, ще двоє військових вважаються зниклими безвісти. Їхню пам’ять односельці бережуть із великою шаною.
Від початку повномасштабного вторгнення жителі активно допомагають військовим: збирають кошти, передають продукти, плетуть маскувальні сітки. Особливо вражає факт, що за один із років тужилівці змогли підготувати й передати захисникам 16 тисяч банок тушкованого м’яса.
У селі працює швейний цех місцевого підприємця Ігоря Коника. Якщо раніше тут шили чоловічі костюми, то нині виготовляють уніформу та спеціальний одяг на замовлення іноземних структур.
Важливу роль відіграє і сільське господарство: місцеві фермери вирощують пшеницю, ячмінь, сою та соняшник.
Тривалий час однією з найбільших проблем Тужилова були підтоплення. Для захисту від Чечви було споруджено півкілометрову дамбу, укріплено берег і частково змінено русло річки. Це дало змогу значно зменшити загрозу руйнування берега.
Поштовхом до реалізації робіт стала небезпека для старого масового поховання часів Першої світової війни, де були поховані люди, померлі від черевного тифу. Саме загроза можливих санітарних наслідків допомогла залучити державне фінансування.
Водночас річка Лімниця і надалі час від часу нагадує про себе паводками.
Центральна двокілометрова дорога, яка перебуває на балансі ДП «Дороги Прикарпаття», тривалий час була в незадовільному стані. Частково її вдалося відремонтувати завдяки коштам, зібраним самими мешканцями, та роботі приватної підрядної організації.
Інші 18 кілометрів комунальних доріг утримуються за підтримки КП «Калушавтодор».
Локальна історія Тужилова зберігається не лише в архітектурі чи спогадах людей, а й у назвах місцевих закутків.
Забаличчина, Ямне, Діброва, Бейків млин, Котятичі – ці топоніми побутують уже кілька століть. За словами старости Василя Лазара, їх вдалося віднайти в документах XVIII століття у Львівському державному архіві.
Тужилів сьогодні – це поєднання давньої історії, культурної спадщини, працьовитості та взаємопідтримки. Село зберігає свої традиції, підтримує Захисників України, розвиває освіту, спорт і господарство, залишаючись важливою частиною Калуської міської територіальної громади.