Калуш — місто, де народжуються не лише ідеї, а й велике мистецтво.
Яскравим свідченням цього стало чергове визнання: Калуський муніципальний народний аматорський театр «Легенда» під керівництвом режисерки Лесі Піцик здобув Гран-прі у номінації «Театральний жанр» на Другому Міжнародному фестивалі-конкурсі «Мистецькі промені України». Урочисте вручення відбулося 14 жовтня в Івано-Франківську, в стінах Університету Короля Данила.
Колектив «Легенди» представив на конкурс фрагменти своїх сценічних полотен, пройнятих, правдою, гідністю та натхненням: «Монологи війни», «Незламні» та глибоко емоційну драматичну поему «Ой, не коси бузьку сіна» авторства Оксани Тебешевської. Мистецька щирість і глибинна драматургія в поєднанні з високою виконавською майстерністю не залишили байдужими нікого.
Окермою подякою журі відзначило і самобутній талант авторки — заслуженої учительки України, краєзнавці, просвітянки, літераторки, членкині Національної спілки письменників України Оксани Тебешевської, чия поетична мова стала душею вистави.
«Це добротне винагородження за працю. Дякуємо засновниці та організаторці цього престижного мистецького форуму п. Лесі Королик-Бойко та всій команді за натхненну працю, адже фестиваль об’єднав 1000 учасників із 13 країн світу. Українське мистецтво — живе! — підкреслила Леся Піцик. — Дякую акторам за прояв таланту, професійність і відданість сцені, Оксані Тебешевській за творчу співпрацю. Ви унікальні. Невичерпного потенціалу нам та сил рухатись далі».
Пліч-о-пліч із театралами славу Калуша на цьому міжнародному форумі прославили й поети: учитель Калуського наукового ліцею імені Дмитра Бахматюка Віталій Півторак та його учень Матвій Петрів. Їхнє слово було гідно відзначене фахівцями у номінації «Поезія».
Фестиваль «Мистецькі промені України» став не просто конкурсом, а світлим промінням надії, що з’єднало митців з України, Італії, Польщі, США, Греції, Угорщини, Фінляндії та ще багатьох країн у спільному пориві творити й зберігати красу. І в цьому всесвітньому хорі саме голос Калуша зазвучав особливо сильно й чуттєво.
І поки такі голоси лунають — українське мистецтво житиме!