Війна поставила перед українцями та українками шалені виклики.
Участь у боях, поранення, втрата близьких, житла, невизначеність, розлучення чи розлука. Хтось став свідком убивств і руйнувань, хтось пережив насильство, хтось виживав в окупації.
Питання "Ти як?" перестало бути суто питанням. Ми уявляємо, як почуваються близькі, але повторюємо ці слова радше щоби сказати: "я думаю про тебе", "мені важливе твоє життя", "я дійсно хочу знати, як ти, – розкажи, виговорись". "Ти як?" стало символом піклування і небайдужості.
Це питання варто ставити й самим собі. І чесно на нього відповідати. Ще раз – абсолютно чесно! Адже кожен із нас (принаймні, я так точно) відповідав собі: "Та нормально все… знаю, що є ті, кому гірше… не можна проявляти слабкість". І це в той момент, коли насправді забув, коли елементарно нормально висипався. Легко дратуєшся. Переходиш на крик в спілкуванні. П'єш каву чашку за чашкою, а втома все не проходить.
Це і є ті "тривожні дзвіночки", на які треба вчасно звернути увагу кожному. Це, як мінімум, дозволить виявити перші прояви стресу, з якими можна справитись ще до того, як наздогнало виснаження. Самостійно, або з допомогою фахівця із психічного здоров’я.
На жаль, в нашому суспільстві слово "психолог" або "психіатр" стає ще одним стрес-фактором, який запускає черговий виток паніки. Адже в Україні досі існує стигма щодо ментального здоров’я. Про це не говорять навіть з близькими. Про це бояться думати. Це соромно. Страшно. "Травма" часів радянської окупації: психічна проблема – вирок людині і всій сім’ї, "ненормальність". Так не має бути.
Стрес, тривожні думки, паніка, відчуття безпорадності, коли "опускаються руки", збайдужіння до важливих справ, порушення сну – природні реакції на те, що відбувається, але зменшити їхню інтенсивність і вплив на здоров’я, швидше відновитися можна, якщо знати, як подбати про ментальне здоров’я.
Питання психічного здоров’я давно потребувало переосмислення і змін. Тема нарешті вийшла на всеукраїнський рівень завдяки ініціативі першої леді України Олени Зеленської зі створення Всеукраїнської програми ментального здоров'я. Розробку та впровадження програми координує Міністерство охорони здоров’я України, залучаючи українських та міжнародних фахівців. Ініціатива реалізується за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я, ЮНІСЕФ, USAID та інших партнерів. "Це окей – не бути окей". Усвідомити, що щось не так – перший крок до отримання допомоги.
Всеукраїнська програма ментального здоров’я "Ти як" легітимізує в нашому інфопросторі тематику ментального здоров’я і наближає допомогу до українців. На сайті програми ви знайдете освітні матеріали, у тому числі лексикон для точнішого опису власних емоцій і станів: це справді цінно – дізнатися, що невизначеність нас лякає і паралізує, чи що спершу слід подбати про себе (ні, це не соромно і не егоїстично) – а уже тоді буде ресурс допомагати іншим. Тут є Аптечка швидкої психологічної допомоги – собі і дитині – із вправами для заспокоєння та порадами для стійкості. Дослідження свідчать, що переважній більшості розладів ментального здоров’я можна запобігти самодопомогою.
На сайті є і контакти урядових та неурядових організацій та ініціатив, які надають фахову допомогу в галузі психічного здоров’я: офлайн або дистанційно, безоплатно, на пільгових умовах і за гроші. Будь ласка, не вагайтеся звертатися.
Інша частина програми – навчання сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів та медичних сестер вести пацієнтів із найбільш поширеними психічними розладами уже на первинному рівні медичної допомоги за програмою ВООЗ mhGAP. Медичні працівники вчаться працювати з пацієнтами з, наприклад, депресією, розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин, за підтримки ЮНІСЕФ проходить навчання за модулем mhGAP щодо психічних та поведінкових розладів у дітей та підлітків. Навчання за програмою – вибір медичних працівників, але це вигідно.
Сертифіковані фахівці та фахівчині розширюють спектр послуг, який надає їхній заклад, а Національна служба здоров’я України (НСЗУ) це оплачує. Питання "Ти як?" – це дружнє нагадування про те, що свій стан, свої потреби, свої межі можливостей треба поважати і діяти відповідно, шукати і не відмовлятися від допомоги. Нам зараз вкрай важливо тримати стрій. Так переможемо.
Віктор Ляшко, міністр охорони здоров’я.