У Калуській громаді презентували новий мистецький проєкт «Фотогерої». Його ініціаторка — Олександра Митровцій, яка разом із Ольгою Чолінською, Тетяною Грінкою-Ждан і Любов’ю Карташовою об’єдналися задля глибокої мети: через мистецтво підтримати наших Захисників, повернути їм віру в себе, нагадати суспільству про ціну нашої свободи.
Проєкт «Фотогерої» став логічним і щемким продовженням проєкту «Танцюю, бо живу», що був реалізований у лютому 2025 року в ПК «Юність» і сколихнув серця десятків людей.
Історія цього шляху почалася з простого, але дуже сильного моменту. До лікарки-отоларинголога Олександри Митровцій, яка також є поетесою, композиторкою та виконавицею, на прийом прийшов військовий на протезі разом зі своєю дружиною, яка в ході розмови сказала фразу, що спонукала пані Олександру до творчого задуму:
«Я зроблю все, щоб мій чоловік ходив. І я хочу, щоб він ще й… танцював».
Саме цей момент для пані Олександри став поштовхом до створення проєкту «Танцюю, бо живу». Його героями стали ветерани війни — Віктор Чернега, Віктор Тугбаєв та Назар Дзундза. У кожного з них — своя болюча історія, але спільним для всіх стало щире бажання жити, незважаючи на поранення, ампутації, фізичні виклики. Поруч із ними — рідні, друзі, дружини, діти… І вся команда проєкту, яка за цей час стала для них сім’єю.
До творення танцювального дійства долучилося багато людей: поетеси Тетяна Грінка-Ждан і Ольга Голощук, гурт «Гармонія», вокалісти Наталія Левінська із сином Олександром, гітарист Сергій Кульбанський, режисери, відеографи, хореографи Наталія Самочко та студентки з Калуського фахового коледжу культури та мистецтв. Саме вони створили хореографічну основу виступу — ніжну, щиру, надихаючу.
«Мета проєкту — показати Захисникам нашу небайдужість, готовність бути поруч і величезне бажання повернути у суспільство тих, хто вже не на фронті, бо не може більше там бути. Ми дякуємо їм за все», — говорить організаторка Олександра Митровцій.
І коли вже здавалося, що після «Танцюю, бо живу» проєкт завершується, учасники самі попросили продовження. Так з’явився проєкт «Фотогерої». Олександра Митровцій звернулася до фотографині Любові Карташової, яка мріяла зробити фотосесію з військовими. Пані Любов через війну змушена була шукати нову домівку та обрала Калуську громаду. Тут і змогла втілити свою мрію.
До проєкту «Фотогерої» долучилися як учасники попереднього танцювального проєкту — Назар Дзундза і Віктор Тугбаєв, — так і нові герої: Василь Березовський, Андрій Марунчак, Дмитро Равх та Олег Климишин.
Це — не просто портрети. Це — образи внутрішньої сили, болю, ніжності, незламності. Це — мистецький голос кожного з них, зафіксований у світлі об’єктива.
Проєкт «Фотогерої» представили минулого тижня. Презентація супроводжується збором коштів на потреби 516-го батальйону спеціального призначення, який нині виконує бойові завдання на Херсонському напрямку. Запит на допомогу надійшов безпосередньо від нашого земляка — калушанина Олега Логойди. Усі охочі можуть долучитися https://send.monobank.ua/jar/8PSnSYswjs?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR57Ni9opLOyvpdTH0XygVo_iMq68Dn3nPx3ZJgyOqf40LPT82zuY8qAz6xODw_aem_5X8I0N3bRCJtqsIm08x-Ow
«Фотогерої» - це історії хоробрих та сильних людей, любові, втрат, незламності та мрій. Це історії тих, хто танцює, бо живе… і живе, щоб перемогти.