Анастасія Фікерт – одна з чотирьох прикарпатців, яка з 2014 року отримувала довічну державну іменну стипендію громадянам України, що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність. Народилася 18 жовтня 1937 року.
У селі Рожнів на Станіславщині. У 14 років пройшла Станіславську тюрму, а після неї – сталінські концтабори на Далекому Сході. Заарештована 17 лютого 1951 р. за антирадянську діяльність (вірші, листи, зв'язки з бандерівцями). Засуджена до 10 років позбавлення волі, звільнена 24 квітня 1956 р. Проживала у Караганді до 1962 р. Закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут.
Працювала учителькою математики, зокрема, й у Калуській школі №6. «Я звинувачую московських окупантів, їх комуністичну партію і вимагаю суду над ними за свою розтоптану і знівечену юність та молодість, за рабську працю в московських ГУЛАГах», — писала Анастасія Фікерт. Через слово пропагувала волю та свободу України. Публікувала свої вірші, прозу, краєзнавчі дослідження краю в газетах «Дзвони Підгір’я», «Українська думка» (Англія), «Криця», альманахах «Зона», «Нова зоря». Була членкинею Калуської станиці Братства вояків УПА, КУНу, «Меморіалу», Спілки політв’язнів і репресованих. Її збірка «Короновані сльозою» вийшла у 2012 р. Описана тут Анастасією Фікерт свідома, мужня боротьба українців за українську державність, волю, свободу й незалежність всередині минулого століття продовжується й нині.
Щирі співчуття рідним із приводу непоправної втрати. Нехай душа покійної знайде вічний спокій у Царстві Небесному. Чин похорону розпочнеться 24 січня об 11:00 у Будинку смутку при Церкві Святих Кирила і Методія УГКЦ (м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, 52А).