Історія 18-річного Максима, який опинився у складних життєвих обставинах, стала прикладом справжньої єдності і людяності.
Із закликом про допомогу юнаку нещодавно звернулися у телеграм-спільноті «ВПО Калуш». У дописі розповідалося про хлопця з Мелітополя, який, попри свій юний вік, уже пережив важкі втрати і випробування.
У 2022 році Максим разом із мамою був змушений виїхати до Туреччини, рятуючись від війни. Там вони намагалися розпочати нове життя, однак трапилася трагедія — хлопець втратив найріднішу людину. Після цього, як сироту, його повернули в Україну, до Івано-Франківської області, де він перебував в інтернаті до досягнення повноліття.
Сьогодні Максим продовжує навчання онлайн у школі Мелітополя та планує вже у вересні здобувати професію зварювальника. Наразі він потребує підтримки, адже залишився без родинної опори. Тимчасово проживаючи у небайдужих людей, хлопець шукав можливість стати на ноги. Віднедавна, 15 квітня, його поселили у прихисток, а також він подав документи на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи.
Опіку над юнаком взяли голова Ради з питань ВПО у Калуській громаді Валерія Пруднікова, яка активно допомагає йому адаптуватися та знайти подальший життєвий шлях. А також комендантка прихистку Марія Шевчук.
Заклик про допомогу в потребі одягу, продуктів, необхідних речей і фінансової підтримки не залишився непоміченим — калушани, які теж через війну знайшли тут домівку, миттєво відгукнулися.. Дехто особисто знайомився з Максимом і пропонував адресну допомогу.
«Сьогодні познайомились з Максимом! Дуже гарний хлопець! Ми раді були йому допомогти! Будемо дружити», — діляться враженнями мешканці громади.
Питання підтримки юнака також розглянули під час наради за участі заступниці міського голови Наталії Кінаш, яка особисто зустрілася з Максимом. За словами Валерії Пруднікової, благодійний фонд «Підгір’я» вже взяв на себе забезпечення безоплатного навчання хлопця в автошколі. Водночас група компаній «Моторімпекс» висловила готовність працевлаштувати його після проходження відповідного навчання, у чому також обіцяють посприяти.
Ця історія — про силу людської підтримки, небайдужість і здатність громади об’єднуватися у складні моменти. Коли поруч є ті, хто готовий підставити плече, навіть найважчі життєві випробування стають подоланними.
Щира вдячність кожному, хто долучився до допомоги. Адже чужого горя не буває, особливо сьогодні, коли наша сила — в єдності.