У центральній бібліотеці ім. Тараса Шевченка відбулася цікава літературна подія – творча зустріч із львівською письменницею Галиною Козак, яка презентувала свій творчий доробок.
Галина Козак народилася на Тернопіллі у мальовничому селі Урмань, що розкинулося в долині річки Золота Липа. Закінчила історичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, багато років присвятила викладацькій роботі.
Живе і пише у Львові. Членкиня Національної спілки письменників України. Лавреатка літературних премій ім. Мирона Утриска (2022) та Осипа Турянського (2026).
Авторка повістей "Не заблукати в мережі" (2019), "Таємниця" (2020), "Дорога терном заросла" (2021), історичної повісті "Вигнанці" (2022), збірки оповідань для дітей "Прибульці з острова Джерсі та інші історії" (2023), історичного роману "Дівчина на білому коні" (2024), психологічної повісті "Вузлики памяті" (2024), роману "Іконописець з Урмані" (2025).
Письменниця звертається до теми еміграції і вчительського заробітчанства, токсичних стосунків у сім’ях, проблем християнської моралі. Емоційними штрихами органічно та невимушено змальовує картини минулого, епохи, що минає, з її невідомістю й тривожністю; і водночас з-під її пера немов пульсує сучасність. Герої творів пані Галини гідно кидають виклик долі в пошуку свого місця під сонцем.
2025 року авторка видала роман "Іконописець з Урмані", в якому розповідає про нелегку долю і тернистий творчий шлях українського художника-іконописця Андрія Наконечного (1905–1983). Навчаючись у художній школі Альфреда Терлецького при Краківській академії мистецтв, художник працював у стилі неовізантизму та здобув імення українського Леонардо. Це історія про талант, випробування, мистецтво і вірність ідеї вільної України. Митець, який творив у стилі нео-візантизму, залишив по собі не лише мистецьку спадщину, а й приклад духовної та національної стійкості.
"Іконописець з Урмані" — це не просто роман. Це віднайдений у часі культурний артефакт, що дозволяє оживити постать митця і повернути її в сучасну українську память.
Поряд із ним плідно працювали митці Михайло Зорій (Івано-Франківськ), Денис Іванцев та Григір Крук ( біля Тлумача), Ярослав Лукавецький і Володимир Продан зі Снятина, Богдан Стебельський із села Томашівці біля Калуша, Нестор Кисілевський із Косівщини та інші. У вирі буремних історичних подій митці активно долучилися до боротьби за українську державність. Відтоді в їхній творчості й громадській діяльності існувало єдине життєве кредо: вільна Україна.
Галина Козак знайомить читача з неординарною і багатогранною особистістю Андрія Наконечного, який до останнього подиху зберігав силу духу і щиру любов до України.
Авторка повертає нам забуті імена митців, які вартують бути пошанованими в Україні.