Михайло Луцький народився 17 серпня 1957 року в селі Боднарів. Тут минули його дитячі та шкільні роки. Після закінчення школи навчався у Войнилівському професійному училищі №34, де здобув професію водія. У 1975 році був призваний на строкову військову службу, де здобуті професійні знання дуже допомагали.
Разом із дружиною Анною Михайло Луцький прожив у шлюбі 47 років. Подружжя народило трьох дітей – Світлану, Василя та Оксану, які подарували батькам 8 онуків.
Для своєї великої родини він був люблячим сином, відданим чоловіком, турботливим батьком і дідусем, надійною опорою та людиною, до якої завжди можна було звернутися по допомогу.
Михайло був товариським, життєрадісним і доброзичливим. Особливе місце у його житті займали полювання та рибальство. Він шанував природу, добре знав ліс і його закони, тривалий час очолював мисливський колектив, був наставником для багатьох товаришів. Мисливська спільнота стала для нього другою родиною.
Коли Україна потребувала захисту, Михайло Луцький не залишився осторонь. У 2015 році, в час АТО, у віці 58 років, не повідомивши рідних, він звернувся до військкомату, пройшов військово-лікарську комісію та став до лав українського війська. Навчання проходив у роті снайперів навчального центру «Десна», після чого служив у снайпером у складі 30-ї окремої механізованої бригади. Після звільнення зі служби у 2016 році продовжував підтримувати своїх побратимів.
Із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Михайло знову без вагань став на захист Батьківщини. Служив стрільцем-снайпером у 109-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Під час боїв за Київщину зазнав контузій. Через погіршення стану здоров’я був звільнений із військової служби та отримав інвалідність ІІІ групи внаслідок захисту Батьківщини.
Його життя було сповнене праці, любові до родини та відданого служіння Україні. Він двічі ставав на захист рідної землі, не зважаючи на вік і небезпеку, бо не міг залишатися осторонь, коли ворог прийшов у його країну. На жаль, 5 вересня 2026 року серце Михайла Луцького зупинилося.
Сьогодні разом із родиною у скорботі схилили голови друзі, побратими, колеги, сусіди та всі, хто знав і поважав покійного, провівши його до місця вічного спочинку – кладовища у рідному селі Боднарів.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким померлого Захисника.
Світла пам’ять про Михайла Луцького – воїна, патріота, люблячого чоловіка, батька та дідуся, доброго товариша та надійного побратима – назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять і шана Захисникові України!