Сьогодні заступниця міського голови Надія Гуш, в. о. директора «Музейно-виставкового центру Калуської міської ради» Олег Відливаний та наукова співробітниця музею-оселі родини І. Франка Леся Кирилович завітали до першої багаторічної директорки музею-оселі родини Івана Франка Лідії Романівни Іваницької та нагородили її подякою міського голови за вагомий внесок у розвиток музейної справи та з нагоди 85-річного ювілею.
Коротка біографічна довідка про ювілярку
Народилася 6 січня 1938 року у м. Надвірна. В школу пішла в Ріпному, потім навчалася в Калуші та Дубі Рожнятівського району. Змалечку захоплювалася читанням українських книжок, яких було багато у бібліотеці її дідуся. Виховували їх з сестрою в патріотичному українському дусі, у любові до всього українського. Згодом родина переїхала в Калуш, закінчила тут десятирічку і вступила до Львівського державного університету ім. І. Франка. Під час навчання майбутні учителі географії багато подорожували. Після закінчення університету у 1960 році трудову діяльність розпочала в Завійській школі, потім в Підмихайлівській ЗОШ, вісім років учителювала у вечірній школі, 20 років пропрацювала у школі №6 м. Калуша, вчитель вищої категорії. На початку 1990-их років брала активну участь у громадському житті міста, була членом Підгорецького осередку НРУ і членом Товариства «Просвіта», секретарем кредитної спілки ім. Я. Стецька.
Разом з Оксаною Франко, з якою товаришували ще зі шкільної парти, організували музей в родинній оселі Франків у Підгірках. До офіційного відкриття закладу Лідія Романівна проводила музейну та краєзнавчу роботу на громадських засадах. З часу відкриття музею в 1992 році і до 2013 року була першою директоркою, пізніше – старшим науковим співробітником.
Лідія Романівна доклала багато зусиль для того, щоб зібрати музейні експонати, організовувала пошукові експедиції для збору речей родини Онуфрія Франка та Григорія Смольського. Вона зібрала велику кількість матеріалів та цінну колекцію ужиткових домашніх речей: книги, образи, картини, світлини, вишивки, меблі, господарський реманент, родинний рояль, особисті речі та багато іншого.
Офіційне відкриття 30 серпня 1992 року музею-оселі родини Івана Франка стало новою сторінкою у культурно-просвітницькому житті Калущини, у сфері краєзнавства і франкознавства загалом. З того часу Лідія Романівна досліджує маловідомі сторінки життя Івана Франка та його родини на Калущині, популяризує заборонені раніше поезії Каменяра. Багато розповідає про художника Григорія Смольського. Свої дослідження як наукового співробітника публікувала на сторінках місцевої преси, брала участь у програмах міського телебачення. За час своєї діяльності пані Лідія постійно організовувала науково-практичні конференції, круглі столи, семінари за участю вчених – франкознавців зі Львова, Дрогобича, Івано-Франківська. Проводила презентації книг, організовувала франкові читання та виставки вишивок, шахові турніри. Була ініціатором та організатором кількох поїздок членів родини та мистецьких колективів у Нагуєвичі. Мала нагоду брати участь у Міжнародному науковому конгресі «Іван Франко: дух, наука, думка, воля» до 150-річчя від дня народження Каменяра, зорганізований Львівським національним університетом імені Івана Франка 27 вересня - 1 жовтня 2006 року, який проходив у Львові і Верховині.
Лідія Романівна проводила багато екскурсій, налагодила тісну співпрацю з освітніми та культурно-мистецькими закладами міста та району. За період її роботи у музеї побували гості з Івано-Франківська, Одеси, Маріуполя, Києва, Львова, Дрогобича, Польщі, Канади, США, Португалії, Білорусії, Італії. У грудні 2007 року музею-оселі родини Івана Франка заслужено присвоєно звання «Народний».
За час роботи Лідія Романівна Іваницька була нагороджена золотим значком «Калуш», двома годинниками від міських голів, Почесними грамотами та Подяками. В 2020 році стала лауреатом обласної просвітянської премії імені Марійки Підгірянки в номінації «Просвітянська діяльність».
Лідія Іваницька постійно цікавиться життям музею, була почесною гостею на урочистостях з нагоди його 30-річчя, багато читає і переконана, що нам всім потрібно знати заповіти Франка. Особливо — у важкий час сьогодення, коли в Україні йде війни.
