Сьогодні, 7 березня, скорботна громада провела в останню путь полеглих Захисників.
Герой Василь Олійник народився в с. Голинь 20 грудня 1975 року. Був старшим сином у сім’ї. У 1991 році закінчив школу в рідному селі. Далі – здобував освіту в Івано-Франківському вищому художньому професійному училищі №3 за спеціальністю столяр (виробництво художніх меблів). У 1994 році був призваний на строкову службу в армії, яку проходив у м. Дніпро, а потім у складі миротворчих військ у Югославії, отримав медаль «На службі миру». У 2002 році створив сім’ю. У шлюбі з дружиною Ольгою прожили 21 рік, народили двох донечок Соломію та Олесю.
За рік Василь Олійник збудував будинок. Мав власну справу – виготовлення меблів.
Коли почалася війна Герой сказав: «За чужу країну воював, а свою захищати зобов’язаний». Тож 1 березня 2022 року записався до тероборони. А вже у квітні Василь Олійник, з позивним «Столяр», разом зі своїми побратимами поїхав у Запоріжжя, де хоробро до останнього подиху давав відсіч ворогові. Самовіддано служив командиром стрілецького взводу стрілецької роти військової частини. 21 квітня 2023 Героя нагороджено медаллю «За хоробрість в бою», 18 серпня 2023 - почесним знаком командира 102 окремої бригади.
Завжди казав: «Я буду стояти до кінця». Після двох років мужньої боротьби, 25 лютого 2024 року, вірний військовій присязі, при виконанні бойового завдання на Запорізькому напрямку молодший сержант Василь Олійник, на превеликий жаль, загинув.
Герой Юрій Олексюк народився 8 березня 1977 року в Голині. Був наймолодшим у сім’ї. У 1992 закінчив Голинську школу. Згодом Брошнівське професійне технічне училище № 9 за спеціальністю слюсар механоскладальних робіт, електрозварник. Строкову службу в армії проходив у Десні. Повернувшись, працював ковалем у м. Калуші, майстром ковалів у Брошнівському професійному лісопромисловому ліцеї. Деякий час займався підприємницькою діяльністю – художня обробка металу.
У 2002 році створив сім’ю. У шлюбі з дружиною прожили 22 роки. Народили трьох дітей – донечок Богдану та Софію і сина Олексія.
Із перших днів війни не міг стояти осторонь біди, що увірвалася в Україну. На захист рідної землі став 1 березня 2022 року. І в квітні того ж року вирушив у Запорізьку область, де хоробро протистояв ворогові. Завжди повторював: «Хто, як не ми». Вірний військовій присязі головний сержант стрілецького взводу стрілецької роти військової частини Юрій Олексюк ніс службу гідно та самовіддано, мав повагу серед побратимів. 21 квітня 2023 Герой був нагороджений медаллю «За хоробрість в бою», 27 листопада 2023 відзначений Почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ – «Золотим хрестом».
На превеликий жаль, 25 лютого 2024 року Воїн загинув під час виконання бойового завдання у Запорізькій області. Завтра Захисникові мало б виповнитися 47 років, якби не війна.
Два Герої, дві долі, яких об’єднала безмежна любов до Батьківщини загинули в один день, місцем вічного спочинку для них стала Алея Слави на кладовищі рідного села. Вони боролися за єдину мету – правда й воля української нації. Низький уклін Героям за жертовний подвиг. Шануємо, дякуємо й завжди пам’ятатимемо те, що лише завдяки нашим Героям ми й досі живемо у вільній державі, на своїй землі.
Щирі співчуття рідним і близьким полеглих Воїнів.
Вічна пам'ять і слава Героям Юрію Олексюку та Василеві Олійнику!
