Продовжуємо знайомство зі старостинськими округами Калуської громади. Цього разу завітали до Пійлівського старостинського округу — другого за величиною в Калуській громаді.
Округ об'єднує два села — Пійло та Довге-Калуське. За реєстром, у Пійлі проживає близько 2000 мешканців, у Довгому-Калуському — майже 800. Втім, війна внесла свої корективи: частина людей виїхала за межі громади та України.
Пійлівський старостинський округ розташований поруч із Калушем. Його головне багатство — мальовнича природа. Ліси, річки, дубовий гай, численні зелені куточки й затишні місця для відпочинку роблять його улюбленою локацією не лише для місцевих жителів, а й для калушан.
Тут зберігся вентиляційний стовбур шахти. Нині навколо нього сформувалася підприємницька зона: є митниця, працюють крамниці, бокси та станції технічного обслуговування автомобілів. Неподалік розташований резервуар із водою, який уже давно облюбували бобри.
Як розповідає староста Галина Гелега, у старостинському окрузі живе багато талановитих і працьовитих людей, які розвивають власну справу. Тут виготовляють ковані вироби та металоконструкції, працюють численні крамниці, а Пійло давно відоме великою кількістю СТО та досвідченими автомайстрами.
У сфері відпочинку працюють ресторан «Олімп» (підприємець В. Завадецький) та кафе «Бонжур» (підприємець В. Щур), які приймають гостей з усієї громади. Також функціонують підприємства «Будучність», що спеціалізується на виробництві піщано-гравійних сумішей, та «Промінвестбуд», яке виготовляє металоконструкції.
Сільськогосподарські землі обробляють фермерські господарства «Світанок», «Тур-Агро» та фермер Богдан Романовський. Землі тут родючі, тому орендують не лише паї, а й городи. Відтак, дедалі більше землі використовується для сільського господарства.
Однією з найгостріших проблем Пійла залишається укріплення берега річки Чечви з боку Довгого-Калуського. Під час паводків вода регулярно підмиває берег і загрожує людським оселям. Питання неодноразово порушували на різних рівнях.
Після отримання генерального плану громада розпочала облаштування нового кладовища: територію вже розчистили, очікують грейдер для вирівнювання поверхні та збирають кошти на встановлення огорожі.
Пійло — село талановитих людей. Тут, зокрема, проживає відома художниця Юлія Багринівська, а уродженка села Іванна Мельник, яка нині мешкає в Італії, присвятила рідному селу понад 80 віршів. Високий рівень освіти забезпечує Пійлівський ліцей.
Особливий біль для пійлівчан — втрата старовинної дерев'яної церкви, яка згоріла у 1965 році за нез'ясованих обставин. Із трьох дзвонів вдалося врятувати лише один. Майже дивом збереглася старовинна каплиця, якій близько 400 років, із унікальними розписами та унікальними домотканими мальованими полотнами, що колись прикрашали храм.
Усе, що залишилося після пожежі від храму, було поховане на місцевому кладовищі. У майбутньому на цьому місці планують встановити інформаційний стенд.
Нині у Пійлі діють три храми: Українська Православна Церква Введення у храм Пресвятої Богородиці, Українська Греко-Католицька Церква Введення Пресвятої Богородиці в храм та Українська Автокефальна Православна Церква Святих Апостолів Петра і Павла.
У російсько-українській війні Пійло втратило Захисника України Олега Перегуду. Герой похований на місцевому кладовищі, а біля адміністративної будівлі встановлено пам'ятний банер.
Спільною справою жителів Пійла і Довгого-Калуського стала Алея віри і надії, де розміщено портрети 14 зниклих безвісти Захисників України — мешканців округу.
Щомісяця тут служать молебень за їхнє повернення, а паралельно збирають кошти на потреби війська. Найчастіше їх спрямовують на придбання матеріалів для виготовлення маскувальних сіток.
У Народному домі Пійла їх плетуть безперервно вже кілька років. Для зручності роботи місцеві чоловіки навіть виготовили спеціальний верстат для нарізання тканини.
«Якщо цілий день різати тканину вручну, руки натираєш до кривавих мозолів», — каже Галина Гелега.
Народний дім у Пійлі повністю відремонтований і сучасно облаштований. Тут також працює молодіжний простір «Разом з тобою», створений у межах проєкту UNICEF. Заявку на участь у ньому спільно подали ГО «Інститут суспільних ініціатив» та активна молодь села.
Попри те, що значну частину приміщення займають матеріали для плетіння маскувальних сіток, культурне життя тут не згасає.
Саме тут діє Народний аматорський фольклорний колектив «Візерунок», який у травні підтвердив звання народного, а на початку липня гідно представив громаду на обласному фестивалі патріотичної пісні «Яворина-2026».
Пійло та Довге-Калуське з'єднує пішохідний місток через річку Чечву. Біля нього облаштовано габіонне берегоукріплення, встановлено сміттєві урни, працює магазин, поруч є автобусна зупинка. Саме тому сюди часто приїжджають відпочивати мешканці Калуша та навколишніх сіл.
Втім, для старости Пійлівського старостинського округу Галини Гелеги ця кладка має значно глибше значення. Після того, як у Пійлі згоріла старовинна дерев'яна церква, саме цією кладкою люди роками ходили на богослужіння до храму в Довгому-Калуському.
Дістатися Довгого-Калуського можна і громадським транспортом — сюди курсує автобус із Калуша через Пійло. Дорогу за маршрутом намагаються регулярно підсипати та підтримувати в належному стані для зручності водіїв і пасажирів.
Довге-Калуське ніби створене для тих, хто любить справжню сільську ідилію. Село простягнулося вздовж довгої центральної вулиці Лесі Українки, а поруч спокійно протікає річка Млинівка. Утім, під час паводків вона, як і в Калуші, стає норовливою та завдає шкоди людським обійстям.
На в'їзді гостей зустрічає незвичайна автобусна зупинка, викладена мозаїкою із казковими птахами та фантастичними істотами. Її власними силами впорядкувала місцева молодь.
Поряд розташовані капличка та банер на честь полеглого Захисника України Василя Юрчишина. Саме тут громада збирається на пам'ятні заходи та державні свята. Найближчим часом на цій ділянці планують виконати площинний ремонт асфальтного покриття.
Окрасою села є храм Святого Василія Великого Української Греко-Католицької Церкви — пам'ятка архітектури місцевого значення, збудована у 1916 році. У старій дзвіниці й досі зберігаються давні дзвони, поруч розташовані могили священників.
Дорогою до річки Лімниці можна зустріти череду корів. Пастухи розповідають, що це не єдина череда у селі, хоча кількість великої рогатої худоби поступово зменшується.
Довге-Калуське добре знають і поціновувачі меду. Тут працює чимало пасічників, які представляють свою продукцію на ярмарках по всій Україні.
Місцевий Народний дім звели у 1950-х роках методом народної будови.
«Це саман — глина, кізяки і солома. Усе місили вручну, ногами, допомагали коні, корови — хто що міг. Робили, як уміли, аби було.
Але будівля тепла і міцна», — розповідає директорка Народного дому Марія Слободян.
До початку повномасштабної війни тут встигли частково відремонтувати покрівлю та частину стін. Однак, потреба у капітальному ремонті залишається гострою.
Марія Слободян уже має попередні креслення реконструкції, яка передбачає перенесення сцени, облаштування нового входу для гурткової роботи та повне оновлення приміщення.
Колись при Народному домі діяли драматичний і вокальний колективи. Та війна внесла свої корективи — 22 сім'ї виїхали за кордон.
Довге-Калуське — одне з перших сіл громади, яке почало плести маскувальні сітки. Сьогодні площа сплетених сіток вимірюється вже квадратними кілометрами. Тут виготовляють сітки різних розмірів і видів — під конкретний сезон та завдання. Якість місцевих виробів добре відома серед військових і волонтерів.
«Знову мені пишуть волонтери: "Ми стаємо в чергу на ваші сітки"», — говорить Марія Слободян.
Саме під час плетіння маскувальних сіток народився місцевий фольклорний колектив. Жінки збиралися допомагати військовим, співали старовинні пісні своїх бабусь і прабабусь, а згодом зрозуміли, що цей спів заслуговує справжньої сцени. Сьогодні вони мріють про присвоєння колективу звання народного.
Найболючішою проблемою називають відсутність ФАП, за найпростішою медичною допомогою жителям доводиться їхати до Пійла.
Довге-Калуське добре пам'ятає свою непросту історію. Чимало місцевих чоловіків воювали у Першій і Другій світових війнах, і багато з них не повернулися додому. Мешканці села масово долучалися до лав УПА та підтримували підпілля ОУН. За це у 1951 році село, фактично, було ліквідоване, а його жителів виселили до Кіровоградської області. Проте село вистояло: люди поверталися, відбудовували сплюндровані обійстя та відновлювали родинну пам'ять.
Історію Довгого-Калуського цікаво дослідив Василь Парцей у книзі «Довге-Калуське: на вівтарі пам'яті».
Пійлівський старостинський округ — це приклад громади, де шанують свою історію, розвивають підприємництво, підтримують українських військових, бережуть культурну спадщину та щодня працюють заради майбутнього своїх сіл.