11 червня, у стінах Центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка шанувальниками красного письменства мали нагоду поспілкуватися з Ольгою Ольховою – поеткою, викладачкою, науковицею, літературною менеджеркою, кураторкою Луцької літературної резиденції, засновницею застосунку навколокнижкового контенту та подкастингу LitCom, членкинею українського PEN.
До Калуша Ольга Ольхова приїхала вперше.
Авторка розповідала про свою творчість, про численні літературні проєкти, про переживання, розпач, страх, про втрати і здобутки, про відчай і радощі, про безнадію і сподівання, про любов і життя...
Народжена у Луцьку, вже 25 років є киянкою... На початку великої війни ледве встигла втекти з дітьми із Бучі, залишивши окупантам щойнопридбаний будиночок... У Варшаві заснувала проєкт «Спільномова», щоб розбудовувати діалог між польською і українською літературами... Представляла Україну на Міжнародних книжкових виставках у багатьох країнах. Її твори перекладені білоруською, литовською, грузинською, англійською, польською мовами.
Хвилі поезії Ольги Ольхової сповнені ліризму, проживання болю, передчуття крихкості буття, вирізняються складною метафоричністю та, водночас, доступною формою.
Поетка читала вірші із двох своїх крайніх збірок: «Русла зап'ясть» та «…якщо не тепер?».
Символічна назва «...якщо не тепер?» відгукується розумінням важливості кожного прожитого моменту. Основними мотивами є плинність часу і невідворотність почуттів — любові, розпачу, страху. Перед лицем найбільшої загрози найголовнішим орієнтиром стає вчасність.