Школярі з Новогродівки, які гостюють у Калуській громаді, відвідали місцеву станицю Пласт.
Національна скаутська організація на Донеччині не набула такого поширення, як в інших регіонах. Принаймні, у Новогродівці пластунів точно немає. Однак, тамтешні діти нерідко виступають більшими патріотами, ніж їхні батьки і прагнуть усього справжнього українського, життєдайного. – Нашим дітям це дуже потрібно – переконана заступниця Новогродівського міського голови Ольга Сидорова. – Адже знаємо, що діти – наше майбутнє. І дуже важливо, щоб у них було місце, де б вони могли виражати свої емоції, свою правду, не боячись уголос говорити про свою любов до України.
Саме Ольга Сидорова попросила організувати зустріч своїх земляків із ровесниками – калуськими пластунами. Оскільки Пласт змалечку прищеплює своїм вихованцям любов до Бога та України. А ще – це цілий надзвичайний, захоплюючий світ зі своїми правилами, законами, цікавими ритуалами, справжня школа змістовного, усвідомленого зростання. В ході зустрічі господарі пластової домівки, калуське юнацтво, провели презентацію, докладно розповівши про структуру організації, її мету, про те, як їм пластується, як таборується. Гостям було цікаво буквально все: пластова символіка і звичаї, колоритні форменні однострої, значення численних нашивок і шевронів на уніформі тощо. В ході жвавого спілкування однолітки перезнайомились, обмінялися контактами і почали дружити у соцмережах. Відвідини Пластової станиці вдало вписалися у насичену програму перебування гостей з нашого міста-побратима. Усі заходи програми є цікавими і змістовними. За словами Ольги Сидорової, однієї з керівниць групи, діти в захваті від усього. Та найбільше емоцій викликали, найсильніші враження справили, зокрема, екскурсія до меморіального музею Степана Бандери у Старому Угринові, мандрівка Карпатським трамвайчиком і концерт гурту «Козак Систем» у «Юності».
19 дітей і 4 дорослих з Новогродівки приїхали до Калуші на тижневий відпочинок. Координатором їхнього перебування є служба у справах дітей Калуської міської ради. Усі, хто опікується гостями із прифронтової громади, докладають максимум зусиль, аби вони хоч на короткий період відволіклися від жахіть війни і просто приємно відпочили, залишившись задоволеними.
