У Народному домі села Довге-Калуське Пійлівського старостинського округу маскувальні сітки почали плести ще в перші дні повномасштабної війни. І майже чотири роки потому робота не зупиняється ні на день. Місцеві майстрині настільки вдосконалилися, що це заняття стало для них майже ремеслом – традицією, народженою у вирі спротиву.
Директорка Народного дому Марія Слободян пригадує: першими були «зимові» білі сітки. Селяни приносили все, що могли – простирадла, наволочки, скатертини. Тканину різали на смужки й дбайливо вплітали в основу. Коли першу готову сітку відправили на фронт і військові повідомили, що вона добре виконала своє завдання, це стало потужною мотивацією потужною мотивацією продовжувати роботу. Далі – щоденна практика, поради від військових і знання, здобуті в інтернеті. Тепер сітки з Довгого-Калуського закривають важливі об’єкти, техніку й позиції.
Лише від початку 2025 року волонтери виготовили понад 21 тисячу квадратних метрів сіток і закупили матеріалів більш ніж на 110 тисяч гривень. Допомогу збирають через спеціальну вайбер-групу для односельців. Використовують якісну основу та спанбонд – міцну тканину, з якою легше працювати. Також отримують обрізи з підприємства, що шиє одяг для військових: тільки цього року надійшло понад 250 мішків.
Щодня до роботи стають 10–15 жінок. Хтось ріже тканину, хтось вплітає смужки. До волонтерства долучаються педагоги й учні Пійлівського ліцею, жителі Голиня та Калуша, а підприємець Ігор Коник із Тужилова допомагає з нарізанням тканини.
Сітки плетуть на замовлення – потрібного розміру й кольору. Є зимова, літня й осіння гами. Стандарт – 10×9 метрів, але найбільша сітка, зроблена тут, мала аж 370 квадратних метрів!
До майстринь звертаються односельці, волонтерські організації та військові. І є ще одна їхня непорушна традиція: жодна сітка не вирушає на фронт без «передачки» – смаколиків, солодощів чи дитячих малюнків. Особливу славу мають тушкованки з Довгого-Калуського – справжній делікатес для захисників.
Волонтерство у селі — це не лише сітки. Це й окопні свічки, домашня випічка, сухі супи, вареники. Останнім часом волонтери почали виготовляти й текстильні килимки з клаптів тканини – знайомі багатьом з дитинства, зручні й дуже потрібні в «нульових» умовах.
«Усе працює, бо кожен – на своєму місці», – підсумовує Марія Слободян.
І щодня тут продовжують підтримувати наших захисників – плетуть сітки, у кожній з яких заховане тепло й вдячність цілого села.
Щира подяка всім волонтерам за їхню невтомну працю й тепло, яке вони щоразу передають нашим Захисникам!