Олена(імʼя змінено), ніколи не думала, що її життя перетвориться на жах. Колись коханий чоловік став її найбільшим страхом. Він пив, бив, кричав, погрожував не тільки їй, а й її дітям, батькам, навіть сусідам. Кожен скандал закінчувався побиттям, сльозами, страхом. Потім — сльозливі вибачення, обіцянки змінитися, подарунки, сльози на колінах. І щоразу вона вірила.
Коли страх став сильнішим за любов, Олена вирішила піти. Але він не відпустив. «Я тебе знайду», «Я заберу дітей», «Я зроблю ще гірше» , «Я убʼю тебе, себе, дітей» — ці слова лунали, ніби вирок. І вона залишилася.
Кожного разу все повторювалося знову і знову. Тільки син почав ховатися під ліжком, дочка не хотіла йти додому, а сусіди вже не відчиняли дверей на її крик.
Одного разу вона зрозуміла: якщо не зупиниться зараз, то наступного разу може не вижити. Але вибір був не лише за нею — держава, суспільство, навіть її власна мати казали: «Терпи, всі так живуть».
Але чи повинна жінка жити в страху? Чи повинні діти рости у світі, де насильство — це норма? Вона зрозуміла: якщо не вирветься зараз, це коло не розірветься ніколи.
Нагадуємо, що у нашій громаді, за підтримки UNFPA, КOREA та БФ «Батерфлай» працює Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства та Денний центр з кризовими кімнатами. Контактний номер телефону: 0676003146 або за адресою: вул. Героїв України, 9 а.