Деякі батьки досі вважають ляскання ефективним методом виховання. І справді, варто пару раз вдарити дитину, як вона припиняє робити те, що дорослим здається неправильним. Однак багато фахівців все частіше наводять переконливі докази шкідливого впливу тілесних покарань на дітей.
В нашій історії теж саме, не справляючись зі своїми обов’язками, нестачею вільного часу, обмеження досвіду спілкування в минулому зі своїми батьками, брак материнської любові, горе-мати виливає всю свою образу, гнів на двох малолітніх дітей. Жінка не працює, не має стабільного доходу, власне житло також відсутнє, відповідно забезпечення дітей найбільш необхідним на незадовільному рівні. Часте недоїдання, відсутність належного одягу, солодощів, речей, які є в інших дітей – все це призводить до непорозумінь, криків, заздрощів та сліз. Діти, які не бачать любові від власної матері, розпочинають дії в свій захист, непослух, капризування і на завершення втеча з дому. Виявлення дітей без присутності дорослих в темну пору дня представниками поліції та вилучення їх в соціально-реабілітаційний центр, присудження адміністративного стягнення, профілактичні бесіди з горе –матір’ю ніяких змін в поведінці та прокидання навиків відповідального батьківства не відбулося, чудо не трапилось. Мати ствердно впевнена у правильності свого методу виховання -«лясканням». Діти в свою чергу повертатися в сім’ю не бажають, отже мати втратила найдорожче - довіру та любов свої дітей.
Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі у соціалізації: у них порушені зв’язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем діти, які постраждали від насильства – часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.
Розвиток суспільства залежить від кожного з нас, і саме ми відповідальні за фізичне і психічне здоров’я дітей. Саме батьки мають бути найбільше зацікавленими у здоровому вихованні дітей, оскільки наше майбутнє в їхніх руках.
Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.