І це непросто назва проекту в якому вже другий рік поспіль бере участь Калуська територіальна громада – це завдання не тільки влади, соціальних установ міста, а й кожного із мешканців нашої громади. На жаль, по сьогоднішній день про випадки домашнього насильства не прийнято говорити вголос. Але допоки ми будемо замовчувати ці факти, доти вони будуть мати місце в житті громади.
Від початку 2022 року до Калуського міського центру соціальних служб надійшло 117 звернень щодо проблеми домашнього насильства.
Постраждалими можуть бути всі: жінки, чоловіки, діти, літні люди. Проте найчастіше про допомогу в таких випадках звертаються саме жінки. Історії можуть відрізнятися одна від одної, однак їх об'єднує один життєвий сценарій, де у головних ролях кривдник та постраждалі. Ось одна із історій, хоч ім’я героїні із відомих причин змінюємо:
«Оксана завжди мріяла мати щасливу і дружну сім’ю, старалася бути хорошою дружиною, люблячою мамою… Близько 20 років жінка перебувала у стосунках, в яких було насильство. Через них зрештою ледь не втратила життя. Говорить, що терпіла заради дітей. Причина її страждань лежить в ранньому дитинстві.
Її мама народила двох доньок, а батько чекав на сина. З матір’ю в Оксани були напружені стосунки і часто виникали непорозуміння. В сім’ї вона була недолюбленою дитиною і кожен раз Оксані приходилось доводити, що вона гідна бути донькою своїх батьків.
"Я так хотіла піти з того місця, де була нещасною дитиною! Я хотіла щасливу родину, – зізнається вона.
На жаль, чоловік, який мав алкогольну залежність часто ображав її, принижував, зневажав, шантажував, переслідував… Коли у Оксани народились дітки, жінка зрозуміла, що опинилася на узбіччі життя, бо у чужому місті важко було знайти роботу, а чоловік всі свої життєві й трудові невдачі виливав на молоду дружину. Чоловік в усьому звинувачував Оксану, а жінка мріяла, що той колись покінчить зі своєю залежністю і все у них налагодиться.
Цього так і не сталося.
Війна розставила все на свої місця, жінка не витримала цих знущань і вирішила розлучитись з чоловіком та виїхати за кордон до дорослих дітей, але життя змарноване. Чого я так довго мовчала???!!!, - питає себе Оксана.