Військовослужбовці 10 ОГШБ «Едельвейс» розповіли про подвиги свого побратима Андрія Височанського, який зараз проходить лікування.
«В цей Світ ми приходимо абсолютно беззахисними й повністю залежними від нашого найближчого оточення... Саме завдяки оточенню людина (в прямому й переносному сенсі) спочатку твердо стає на ноги, а згодом, впевнено крокує незвіданими шляхами, котрі «послужливо» пропонує примхлива «тітка» Доля…
На початку спекотного літа 2024 року Доля «подарувала» нам ще одного побратима, надійного товариша та напрочуд вправного майстра - Андрія Височанського.
Вочевидь хлопцю, котрий походить з села Дем’янів, що на Івано-Франківщині, далися взнаки, як гідне виховання в сім’ї, так і навички отримані в цивільному житті, де він займався виготовленням ексклюзивних кованих виробів: воріт, елементів інтер’єру, таких як світильники, підсвічники, меблі та декоративні прикраси, що потребувало неабиякого вміння, витримки та творчого підходу до праці.
Свій перший військовий досвід Андрій здобув у навчальному центрі, де пройшов базову військову підготовку та отримав навички поводження зі зброєю, тактичної підготовки, а також вивчав основи військової справи. Він з усією серйозністю поставився до навчання, розуміючи, що здобуті знання та вміння стануть ключовими для його подальшої служби, яка продовжується в ремонтно-відновлювальному батальйоні.
Новоприбулий побратим активно допомагав рідному підрозділу в отримані так необхідних під час ремонту стрілецької зброї розхідних матеріалів, долучаючи до цього знайомих волонтерів…
Війна – це складна та багатогранна діяльність, де ремонт техніки та озброєння є лише маленькою, хоч і важливою частиною великої військової машини, а солдат не обирає свій шлях на війні.
Влітку 2024 року Андрій відряджається для обладнання другої лінії оборони та приймає активну участь у створенні оборонних споруд, загороджень і встановленні різноманітних перешкод для противника.
Восени, після відповідної підготовки, приймає безпосередню участь в бойових діях. Тут і знадобилися ті знання навички та вміння, які він отримав на полігонах.
Інженер - електрик за фахом (зі ступеню магістра), Андрій з гідністю пройшов не тривалий (за цивільними мірками), але нескінченно довгий (бо ж кожна хвилина перед «обличчям» смерті здається Вічністю) шлях від Майстра рівня «кулібін» до Справжнього Воїна…
24 жовтня 2024 року перебуваючи на самісінькому «нулю», Андрій в умовах густого туману і низької видимості, першим помітив наближення ворожої розвідувально-диверсійної групи противника, яка намагалася непомітно проникнути в тил позицій. Не чекаючи підходу підкріплення Андрій Ігорович зайняв оборону… Завдяки його діям та точному вогню ворог був змушений припинити спробу прориву.
Наступного дня він разом із побратимами вкотре вже впевнено відбивав «м'ясний» штурм противника, штурмова група якого просунулась на відстань ближнього стрілецького бою. В результаті твердого опору наших бійців ворожі штурмовики в повному складі були відправлені на «концерт кобзона»...
Так і не досягнувши жаданого успіху, ворог здійснив масований артилерійський обстріл… У цьому «пеклі» наш Герой отримав поранення середньої важкості, лише чудом залишившись живим… Але випробовування Долі для нашого Героя на цьому не скінчилися… Підступний ворог мабуть «не чув» про існування Женевської Конвенції, котра регламентує порядок і правила ведення війни… «Московські брати», котрі на регулярній основі вдаються до злочинів проти людяності, й цього разу цинічно атакували евакуаційну бригаду, застосувавши при цьому БПЛА… Наслідком цього чергового злочину стало повторне тяжке поранення вже пораненого Андрія.
Та попри смертельну небезпеку, евакуаційна група таки виконала своє завдання, доставивши тяжкопораненого Героя до пункту стабілізації… Нажаль через складний характер поранення, хірургам таки довелося ампутувати праву стопу…
Проте ані пекельні бої, ані тяжкі поранення не зламали Героя. Зараз наш побратим знаходиться в одній з лікувальних установ, де з притаманною йому впертістю готується до майбутніх випробувань примхливої Долі…
Наша повага тобі, побратиме!»