У бібліотеці Калуського ліцею ім. Дмитра Бахматюка — виставка робіт дев’ятикласниці Вероніки Яцишин.
На її композиціях розквітли квіти із фоарміану: об’ємні маки, соняхи, ромашки і волошки. Із раннього віку творча дівчинка охоче малювала і робила композиції сама, відвідувала гуртки. Зокрема, тривалий час займалася у Центрі художньої творчості для дітей юнацтва і молоді під керівництвом Ольги Чолінської. Вероніка малює, виготовляє вироби з бісеру, шиє. Але фораміан — її особливе захоплення.
— Мені сподобалося, і я почала сама почала розробляти різноманітні форми, пелюстки для квітів, нагрівати матеріал, — пригадує Вероніка. — Якось ми спробували попрасувати фоаміран, щоб розрівняти складки. І виявили, що при нагріванні він розтягується. І тоді вже почали і цей метод застосоувати для того, щоб надати форми і об’єму виробам. Але, поки навчилася правильно це робити, перепсувала немало матеріалу.
Фоаміран — пластичний матеріал для рукоділля, який на дотик схожий на замшу. Він чудово підходить для творчості навіть для початківців. Вероніка ж працює із матеріалом дуже майстерно. Підтвердженням цьому є чимало нагород із олімпіад, творчих конкурсів різних рівнів, зокрема, і закордонних. Роботи калушанки після олімпіад залишились у колекціях у Львові і Києві. Зараз Вероніка займається творчістю не так активно, адже зосереджена на навчанні.
— Навіть маленька робота може займати від шести годин і більше, — зазначає Вероніка. — А якщо працюю над великою композицією із дрібними деталями, то це і кілька днів може тривати, і тиждень. Залежно, скільки є вільного часу, бо творчістю займаюся після уроків.
Авторка показує особливі роботи: картини, і соняшник — улюблену роботу її мами.
— Із дому нічого не можна викинути, тому що все щось треба. Баночки, коробки, стрічки – все треба зберігати, бо завжди все стає у нагоді. Інколи доводилось пів міста обходити, щоб знайти фоарміан потрібного кольору чи товщини, — розповідає Леся Яцишин, мама Вероніки. — Намагаюся підтримувати, як можу. Тільки пильную, щоб надто довго не засиджувалася за роботою, адже це може бути шкідливо для спини. Хоча, іноді серед ночі просинаюся – вона сидить. Кажу: йди спати. Вона каже: добре. А на ранок уже приносить готову роботу.
Біля квітів — сімейство м’яких іграшок-котів. Вероніка наполягає: без пухнастих улюбленців, виготовлених власноруч, експозиція була б неповною.
— Це — дідусь, бабуся, мама, тато і троє кошенят. Їхнє прізвище — Тапковичі. Бо першу іграшку ми виготовили зі старих капців. А імена — всі на М, — усміхається Вероніка.
Саме завдяки м’яким іграшкам талант Вероніки виявила вчителька трудового навчання Калуського ліцею ім. Дмитра Бахматюка Наталія Федоришин.
— Коли діти тільки працювали над викрійками, Вероніка вже принесла сімейство готових котів. Тоді я зрозуміла, що дитина дуже талановита. — Часто дітки приховують надзвичайні таланти під сором’язливістю, тихою вдачею. Саме така є Вероніка: завжди спокійна і дуже скромна. Тому я переконана, що талант у таких дітей треба підтримувати, розвивати, а їхні роботи демонструвати. Відрадно, що керівництво ліцею підтримує такі ініціативи. Приємно бачити Вероніку зрілою творчою особистістю, із власною манерою, із дотриманням етнічного стилю.
Відкриття виставки робіт Вероніки Яцишин у Калуському ліцеї ім. Дмитра Бахматюка відбулося сьогодні, 15 квітня. У особливий передсвятковий, а потім і великодній час вони стануть острівцем квітів, якими цьогорічна весна, через тривалу негоду, не дуже тішить.