Спеціально для відділу з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю Калуської міської ради волонтерка-калушанка Ксенія Кирильчук відповіла на поставлені запитання.
Передовсім треба зазначити, що наша співрозмовниця - активістка нашої громади, багатодітна мама, котра своєю енергією та любов'ю до дітей згуртувала калушан до такої благородної справи — допомоги для найменших українців, котрі залишилися без батьків.
— Розкажіть про історію свого волонтерства?
— Вже не один рік допомагаю підопічним благодійного фонду Марти Левченко. Фонд опікується дітками-сиротами та позбавленими батьківського піклування, серед яких є і діти-інваліди або з рідкісними захворюваннями. Марта і волонтери в «Домі Добра» не просто годують-одягають діток, а супроводжують кожну дитину, беруть участь у її розвитку та становленні. Оскільки спілкуюся з Мартою вже давно, знала, що маленьких підопічних в «Домі Добра» від початку війни збільшилося. Також знала про поточні потреби для діток-сиріт. І, звичайно, не могла залишитися осторонь. Тим більше, що Бог послав потрібних людей у потрібний час, які мені в усьому допомогли. Користуючись нагодою, від усього серця хочу подякувати кожному, хто долучився: Мар’яні Галій, сім'ї Грегораш, сім’ї Заник, Лілії Кузик, дівчатам Василині та Вікторії з Верхні, громаді Підгірок, українцям з Ірландії, Німеччини, Сицилії, друзям, родині, знайомим та навіть незнайомим жителям Калуша, котрі пропонували допомогу. Разом ми закупили харчування, засоби гігієни для діток, ліжечка, сушки для білизни та багато іншого необхідного. Все — заради маленьких діток, але такого великого майбутнього України.
Окремо хочу подякувати своїй подрузі Оксані Полстяній, котра повірила в мене, була підтримкою і опорою. А також Олені Алексєєвій, котра зуміла переконати в тому, що нереальне може стати реальним, якщо захотіти і докласти зусиль. Боюся когось пропустити, тому не буду називати більше прізвищ, подякую і обніму кожного особисто після Перемоги.
— Що для вас є волонтерство?
— Ми сильні, коли ми єдині. Коли кожен на своєму фронті робить все, що може. У нас прийнято називати допомогу волонтерством, але для мене допомогати діткам чи іншим, хто опинився у скрутному становищі, це — людяність і норма.
— Дякую за допомогу діткам і за розмову.
