Зберегти пам’ять про своє коріння, віднайти сліди родинної історії та вшанувати тих, хто залишив глибокий слід в українській духовній і культурній спадщині. Із такою метою з 23 до 25 жовтня представники Калуського міського осередку суспільно-культурного товариства «Надсяння» разом із представниками Івано-Франківського обласного товариства вирушили у пам’ятну паломницько-просвітницьку поїздку на прабатьківські землі Сяноччини, що нині розташовані на території Польщі.
Особливе місце у програмі посіло вшанування пам’яті блаженного священномученика Йосафата Коциловського — єпископа Перемишльського, Сяноцького і Самбірського Української Греко-Католицької Церкви. 3 березня 2026 року виповнилося 150 років від дня його народження. Майбутній єпископ народився у селі Пакошівка Сяноцького повіту, тому саме сюди завітали учасники поїздки. Історія блаженного священномученика Йосафата Коциловського має особливий зв’язок із Калушем, адже тут мешкають його нащадки з родини.
У Пакошівці надсянівці помолилися у костелі Святого Івана Хрестителя, де зберігаються мощі блаженного Йосафата Коциловського, та вклонилися пам’яті видатного земляка біля каплички з меморіальним знаком, встановленої на його честь мешканцями села Ялин, які були виселені і проживають у Калуші.
Наступною зупинкою стало село Ялин (Лалін). У місцевій церкві Пресвятої Богородиці (колись святого Юрія) хрестили Йосафата Коциловського. Також в селі учасники поїздки зустрілися зі старостою села Северином Бесядою.
Відвідали й місцеве кладовище, де доглядають за пам’ятним знаком на честь померлих українців. У написах на ньому — прізвища, знайомі багатьом калушанам, адже історії родин по обидва боки кордону досі пов’язані спільним минулим.
Надсянівці також побували на могилах своїх рідних, запалили свічки та помолилися.
Особливо щемливим стало повернення до місць, де колись стояли домівки їхніх предків. Від хат, у яких вирувало життя українських родин, не залишилося й сліду. Учасники поїздки згадували трагічні обставини виселення українців, розповіді про спалені оселі та прощання з рідною землею.
Попри біль історичних втрат, важливими стали й зустрічі з місцевими жителями. Родини поляків, які колись були сусідами українців, гостинно приймали гостей, спілкувалися та ділилися спогадами. Для пані Надії ця подорож мала особливе значення: її рідні колись жили в Ялині, тож жінка набрала землі з місця, де стояла родинна хата, аби висипати її на могилі матері, яку свого часу виселили.
У місті Сянок учасники поїздки зустрілися в приміщенні гуртка «Об’єднання українців у Польщі» з Іваном Марчаком — сином українського письменника, поета та громадського діяча у Польщі Володимира Марчака. До зустрічі долучилися також член товариства Адам Юрчишин і секретар товариства Мар’ян Райтар. Головою є Анна Юрчишин.
У гуртку дбають про збереження української мови, культури та духовності. Тут діти та молодь віком від 6 до 18 років вивчають українську мову та пізнають Боже слово. Така діяльність допомагає передавати українську ідентичність наступним поколінням навіть далеко від історичної Батьківщини.
Поїздці до Польщі передувало відвідування храму блаженного священномученика Йосафата Коциловського у Стрию, де зберігається значна частина мощей святого.
Ініціаторкою та керівницею пам’ятної поїздки стала краєзнавиця Оксана Максимяк.
Для калуських надсянівців ця мандрівка - повернення до власного коріння, до родинних історій, які не стерли ні час, ні відстань.
Надсянівці й надалі продовжуватимуть досліджувати історію рідного краю, берегти пам’ять про долі виселених українців та передавати цю спадщину наступним поколінням.