Калушанка пані Ярослава виховує двох хлопців-однолітків.
Один із яких — її онук. Жінка взяла опікунство над онуком після смерті його мами. Тим часом, у неї підростає власний син, який із хлопчиком – однолітки. Ми поспілкувалися із пані Ярославою у Міжнародний день дитини. Аби переконати всіх: бути мамою — це не про обмеження і не про обов’язок. А тільки про велику любов, яка вимагає великого терпіння, наснаги, зусиль, але – варта того! Хлопці пані Ярослави навчаються в одному класі, і, стверджує пані Ярослава, є найкращими друзями.
— Моє рішення опікуватися і онуком було моє тверде рішення, і жодному обговоренню воно не підлягало. Тим паче, що дитина виявила бажання жити саме зі мною, — розповідає жінка. Калушанка каже: людям, які вирішують, чи брати у сім’ю дитину, не варто боятися ні складних процедур, ні труднощів у вихованні. Якщо у вас немає проблем із житлом, законом, поведінкою, є всі наявні документи, то процедура набуття опіки не є проблемою, хоч і може зайняти кілька місяців.
— Я вірю, що немає чужих дітей. Кожна дитина, хоч і має свій характер, погляди, уподобання, є доброю і світлою, — наголошує пані Ярослава. — Зараз дуже важкий час. Чимало дітей опинилося у скрутному становищі, вони потребують опіки дорослих. Для дитини найкраще перебувати у сім’ї. Як кажуть: де двоє, там і троє. Треба гуртуватися! Відтак, пані Ярослава є мамою і для сина, і для внука. Останній, зізнається, удома теж так її кличе. Не робить різниці між дітьми і сама жінка.
— Вони для мене рівні, і люблю я їх однаково сильно. Інакше і не може бути. Тому багато часу ми просто розмовляємо. Буває, говоримо про все на світі цілими вечорами. Я цікавлюся абсолютно всім, що відбувається у їхньому житті, і про все їм розповідаю. Відчуваю, що саме так, у дружбі, у спілкуванні, найліпше виховувати дітей, — переконує пані Ярослава. — Із початком повномасштабної війни ми часто говоримо про патріотизм. Хлопці у мене точно знають, що вони – українці, і гордяться цим. На початку повномасштабного вторгнення ми вирішили нікуди не виїжджати, і не плануємо покидати Україну. Щоб ефективно спілкуватися із хлопцями, жінка часом іде на невеликі хитрощі.
— Не варто тиснути на дітей і змушувати робити так, як вам треба. Я просто запитую: чого хочуть хлопці, і кажу, що потрібно мені. Сходимось на вигідному для нас всіх варіанті, — ділиться пані Ярослава. — Не варто просто випитуватися, де і що робить дитина. Я часто телефоную розповідаю про себе: зараз я у крамниці, а ти де? Діти чудово йдуть на контакт. Можу навіть запропонувати кави разом випити. Хлопці охоче погоджуються. Друге правило: діти якомога більше повинні бути зайняті.
— Ті допомоги і виплати, які ви отримуєте, спрямовуйте на розвиток дитини. Зараз скрутний час, але я вирішила, що соціальні виплати я спрямовуватиму саме на те, щоб дати дітям потрібні навики чи ґрунтовні знання. Адже прийде час, коли вони розпочнуть самостійне життя, і треба, щоб вони якомога більше були для цього готові, — наголошує пані Ярослава. — Мої хлопці різні за характером і уподобаннями. Але кожного я намагаюся тримати якомога більше зайнятим. Як додатковими до шкільних уроками, вивченням мов, так і спортивними заняттями, подорожами, відпочинком тощо. Пані Ярослава підкреслює: важливо шукати додаткові можливості, і їх насправді більше, ніж здається на перший погляд. — Дуже багато допомоги надають соціальні служби, громадські організації.
Важливо – запитувати і вишукувати. Можна знайти якісну безоплатну психологічну, правову допомогу, є чимало пільг і виплат, якими треба користуватися! Нехай це буде звичайний безоплатний проїзд, це вже суттєва допомога і можливість заощадити на інші видатки, — наголошує жінка. — Не треба соромитись і просто просити допомоги. У нас чудові, чуйні, добрі люди. Ті, хто пережив схожі ситуації, чи непрості життєві обставини, прекрасно все розуміють, допомагають. Велику психологічну і консультативну допомогу надає Калуський міський центр соціальних служб. Зараз у нашій громаді відбувається чимало конференцій, зустрічей для сімей, які мають особливі життєві обставини. Це іноді дуже корисно: поспілкуватися між собою. Не варто думати, що ви не втомитесь. Тому важливо дбати про себе. — Саме спілкування з дітьми і надає мені сили. Однак, від дітей треба відпочивати, і дати дітям відпочити від дорослих.
Тому я обов’язково знаходжу час для особистих занять. Хоча б годину їжджу на велосипеді, зустрічаюся із подругами, робимо фото сесії, спілкуємося за кавою і шукаємо красу у звичайних речах, поруч. Це важливо. І хлопці знають, що у мами – час для себе. І вони теж мають час для себе, — розповідає калушанка.
Жінка покладає на своїх хлопців великі надії, і переконана: вони не підведуть.