Ця скорботна звістка сьогодні надійшла в Калуську громаду.
Владислав Дигалюк проживав у Калуші понад шість років. Народився 8 квітня 1995 року в місті Тальне Черкаської області. У 2001 році він пішов до Тальнівської загальноосвітньої школи №2, де навчався до 2010 року та закінчив 9 класів. У тому ж році вступив до Тальянківського агротехнічного фахового коледжу, де навчався до 2014 року й здобув спеціальність газовщика з ремонту та обслуговування газових котлів.
У 2018 році Владислав переїхав до міста Калуш Івано-Франківської області, де влаштувався на роботу в акціонерне товариство «Івано-Франківськгаз». Працював на посаді слюсаря з експлуатації та ремонту устаткування газорегуляторних пунктів (ГРП). Саме з цієї роботи він був призваний до лав Збройних Сил України у січні 2023 року.
У Калуші він зустрів свою кохану — Оксану. 6 листопада 2019 року вони одружилися. А 17 лютого 2021 року у молодого подружжя народилася донечка, яку назвали Настею. Владислав був турботливим чоловіком і люблячим батьком. Він щиро дбав про свою сім’ю, був опорою для дружини й радістю для донечки.
19 січня 2023 року Владислав вступив до лав ЗСУ, проходив навчання за військово-обліковою спеціальністю ВОС-166. Під час служби він обіймав посаду водія-сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини.
За час служби Владислав неодноразово був нагороджений — як медалями, так і грамотами. Зокрема, він отримав грамоту за сумлінне виконання службових обов’язків під час відсічі збройної агресії РФ проти України, за вірність військовій присязі, мужність і самовідданість, проявлені у боротьбі за незалежність України. Її було вручено з нагоди святкування Дня автомобіліста у жовтні 2024 року. У 2025 році його також нагородили двома медалями — «Ветеран війни» та «За відвагу та честь героям України».
1 травня 2025 року, близько 17:00, під час виконання бойового завдання — інженерної розвідки з метою встановлення невибухових загороджень біля взводного опорного пункту в районі населеного пункту на Харківщині — Владислав загинув внаслідок підриву на вибуховому пристрої. Він відійшов у вічність як герой, віддаючи своє життя за мир, за свободу, за Батьківщину.
Владислав був світлою людиною — добрий, щирий, завжди усміхнений, з відкритим серцем. Він любив життя, любив Україну, з гордістю носив військову форму. Найбільше ж у світі він любив свою дружину Оксану й маленьку донечку Настю, тата, брата і маму, якій повсякчас повторював: - не переживай, все буде добре! Заради яких мріяв про мирне майбутнє.
Поховають Героя Владислава Дигалюка в його рідному місті на Черкащині.
Щирі співчуття рідним та близьким нашого полеглого Захисника. Схиляємо голови у молитві та вдячності мужньому Воїну за подвиг в імя України.
Вічна пам’ять і слава Герою України Владиславові Дигалюку.