Тема дитячого травматизму залишається актуальною завжди. Треба зауважити, що у виникненні травм у дітей суттєве значення мають вікові, анатомо-фізіологічні та психологічні особливості, їх фізичний та розумовий розвиток, недостатність життєвого досвіду та підвищений інтерес до пізнання оточуючого світу.
Найменший рівень травматизму спостерігається серед дітей першого року життя. Серед дітей дошкільного віку цей рівень не перевищує 5% від загальної кількості травм, так як вони майже постійно знаходяться під наглядом батьків чи вихователів дитячих закладів. А ось діти шкільного віку отримавши певну свободу та самостійність травмуються значно частіше. При цьому хлопчики серед травмованих складають приблизно 65-70%, що пояснюється їх схильністю до активного відпочинку і рухливих ігор.
Можна виділити наступні види дитячого травматизму:
- вуличний (травми, що стаються на вулиці, у дворі, в лісі тощо);
- побутовий (травми, що виникають у домашніх умовах);
- дорожньо-транспортний (об’єднує усі травми, які дитина може отримати від транспортних засобів, незалежно від того, перебуває вона у машині чи ні);
- шкільний (травми, що виникають під час знаходження дитини в школі частіше всього на перервах, на уроках фізкультури, праці);
- спортивний (травми, що стаються під час тренування чи спортивних змагань).
І якщо вдома діти зазнають травми приблизно з однаковою регулярністю, то вуличний травматизм має певну сезонність. Найбільший рівень вуличного травматизму відзначається в період зимових та літніх канікул, коли діти мають більше вільного часу і проводять його на вулиці, частіше за все без нагляду дорослих.
Основними причинами дитячого травматизму є:
1.Недостатній контроль за дітьми по дорозі в школу та додому.
2.Необережне поводження з електроприладами (праска, мікрохвильова піч т.п.), газом.
3.Неналежне облаштування житлових та нежитлових приміщень (слабке освітлення, відсутність поручнів на сходах, відсутність віконних решіток в висотних будівлях, вільний вихід на балкони і відкритий доступ на дах тощо).
4.Недоліки ігрових та спортивних майданчиків.
5.Невиконання правил дорожнього руху та поведінки на вулиці або навмисне нехтування цими правилами.
6.Недостатнє охоплення дітей позашкільною навчально-виховною та розважальною роботою і недостатній контроль за дітьми під час їх дозвілля.
Основні методи профілактики дитячого травматизму:
- Виховання в дитині обачливості і обережності (регулярно розповідайте про небезпеку від пустощів на балконах, драбинах сходах, про небезпеку каналізаційних люків, підвалів тощо.)
- Посилення нагляду та контролю за дітьми, організація їх дозвілля.
- Навчання дітей правил вуличного руху.
- Організація місць для дозвілля (безпечні ігрові майданчики, дитячі парки).
- Охоплення дітей молодшого і середнього шкільного віку позашкільною виховною роботою (спортивні секції, дитячі гуртки).
- Підвищення контролю за додержанням водіями правил дорожнього руху, контроль за станом доріг (стан світлофорів, дорожні розминки, дорожні знаки).
Але, разом з тим батькам не слід забороняти дітям гратися в рухливі ігри, обмежувати їх в спілкуванні та дослідженні навколишнього середовища: все потрібно робити помірковано, дотримуючись правил безпеки.