Уже третій рік поспіль громада Голинського старостинського округу власними силами зводить дзвіницю на подвір’ї храму Покрови Пресвятої Богородиці.
Тут немає байдужих — кожен допомагає, як може. Хтось мурує, хтось підвозить матеріали, хтось готує обіди для майстрів. І крок за кроком — виростає справжня святиня.
Нині на подвір’ї храму вже височіє 20-метрова чотириповерхова споруда. Усередині облаштована панахидна кімната, є санвузол, а нагорі встановлено дзвін зі старої церкви, вилитий у калуських дзвоноливарнях братів Фельчинських. Його голос і досі скликає вірян на Богослужіння.
— До зими критично важливо поштукатурити будівлю ззовні, наклеїти сітку, перекрити дах і встановити купол, — розповідає старший брат церкви, депутат Калуської міської ради Іван Мазурик. — Споруда вже пережила одну зиму без даху, а наступна може негативно вплинути на конструкцію.
Будівництво просувається поетапно: спочатку закупили деревину та метал, далі — цемент, пісок, сітки, фарбу. Зараз поштукатурено три стіни з чотирьох, і вже чекають риштування, аби завершити фасад.
— Ту роботу, яку планували на місяць, зробили за тиждень, — усміхається Іван Мазурик. — До морозів хочемо встигнути, щоб дзвіниця виглядала гарно поруч із храмом: затягнемо її білим "короїдом".
Наступний великий етап — встановлення купола. Його виготовляють місцеві майстри: діаметр — 10 метрів, така ж висота, а вага конструкції сягне 11 тонн. Монтаж проведуть за допомогою підйомного крана. Із куполом дзвіниця сягне близько 30 метрів — символічна висота для спільної віри та праці.
Усе робиться під благословенням отців Анатолія Козака і Миколи Хомина, які підтримують громаду порадою, молитвою і добрим словом.
Жінки також не стоять осторонь: готують обіди, допомагають із прибиранням, а місцевий ресторан навіть погодився годувати майстрів зі знижкою.
— Так, сьогодні головна турбота кожного — допомога нашому війську, — каже Іван Мазурик. — Але люди все одно знаходять сили й можливість долучитися до розвитку своєї парафії. Бо знають: це — для себе, для своїх родин, для майбутнього нашого села.
Навесні роботи продовжать: у дзвіниці облаштують кімнату для відпочинку родин померлих, складське приміщення, а довкола — вимостять бруківку й посадять декоративні дерева.
Дивлячись на цю працю, важко не захопитися — завзятістю, наполегливістю, щирою вірою людей.
Сердечна подяка кожному, хто долучився до будівництва — руками, матеріалами, молитвою чи добрим словом.
Це не просто споруда — це сильний приклад згуртованості громади, коли віра і спільна мета творять справжні дива.