Після нетривалої, вимушеної творчої паузи на культурний обрій громади знову повертається народний аматорський театр «Легенда» під керівництвом режисерки Лесі Піцик. Повертається не просто з новою виставою, а з глибоко прожитою історією, яка торкається найчутливіших струн людської душі.
Минулий рік став для театрального колективу часом яскравих подій, творчих здобутків і щирого визнання глядачів. «Легенда» здобула Гран-прі Другого Міжнародного фестивалю «Мистецькі промені України», дарувала публіці сильні акторські роботи та заслужений шквал оплесків. Театр гідно представляв громаду в Івано-Франківську, Моршині, на Коломийщині та в Калуші, презентуючи фрагмент драматичної поеми Оксани Тебешевської «Ой не коси, бузьку, сіна…» про великого новеліста Василя Стефаника. До Дня Захисників і Захисниць України колектив виступив із виставою «Все буде Україна!».
Окрім сценічних робіт, «Легенда» активно долучалася до культурного життя громади. Театр брав участь у презентації творів уродженця Підгірок Григорія Смольського, у творчій зустрічі з поетами Калущини «Магія слова», у презентації поетичної збірки Наталії Паньків «Діаметр серця». Колектив поповнився новими акторами, налагодив співпрацю з місцевими письменниками, поетами й творчими людьми, утверджуючи себе як живий осередок культури та духовності.
Сьогодні «Легенда» знову працює над новою постановкою — щирою, болісною і надзвичайно важливою.
— Мені трапилася збірка «У тенетах долі» — коротка проза калуської письменниці та поетеси Валентини Корнійчук. У саме серце запало оповідання «Берці» — про матір, яка роками чекає на повернення сина-Воїна, що зник безвісти. Ця історія базується на реальних подіях. Мені одразу постав образ берців, адже пам’ятаю розповіді племінника, який служив на війні: він казав, що взуття там завжди бракувало. Саме довкола образу коробки з берцями і почав вибудовуватися драматичний сценарій, — ділиться режисерка народного аматорського театру «Легенда» Леся Піцик. — Я щиро вдячна пані Валентині за те, що вона не лише дала згоду на інсценізацію оповідання, а й активно допомагає та консультує у створенні сценарію.
Вистава буде нетривалою за формою, але надзвичайно сильною за змістом. Вона — про втрати й надію, про любов і віру, про біль, який об’єднує нас усіх. Про поїздки у пошуках сина, співпрацю з волонтерами та незламну віру в добро. Материнське серце не припиняє битися в очікуванні — побачити, обійняти, дочекатися. Колектив театру «Легенда» живе переконанням: «Безвісти зниклі — не означає забуті!»
Наразі триває активна підготовка постановки. Прем’єру планують представити вже незабаром — виставу мають намір включити до програми фестивалю «Театральна весна», який цього року відбудеться у Калуші. Крім того, постановка буде доречною під час тематичних заходів і зустрічей. Нетривала за формою, але надзвичайно сильна за змістом, ця вистава знову і знову нагадує: біль, любов і надія — спільні для всіх нас.