22 лютого у центральній бібліотеці ім. Шевченка була проведена зустріч – знайомство з калуською поетесою, медикинею будинку ветеранів «Джерело» Іриною Федорів.
Розпочався захід подякою Захисникам України за неймовірну силу та відвагу, мужність, самовідданість і героїзм, за те, що дають нам можливість жити, творити та мріяти про щасливе майбутнє.
Хвилиною мовчання та молитвою вшанували пам’ять Героїв, які полягли у боротьбі за волю та Незалежність України.
Ірина Федорів - надзвичайно чарівна, щира, добра, справжня, з відкритою душею жінка. І в той же час сильна духом, мудра, й талановита поетка від Бога, добра мама, бабуся, дружина, а ще й медикиня.
Народилася 14 травня 1965 року в селі Томашівці Калуського району. У три роки переїхала з батьками у Калуш. Але, зі слів пані Ірини, село не залишало її. Дитинство, а потім і канікули, усі вільні хвилинки проводила у селі біля бабусі з дідусем, де було все рідне серцю.
Навчалася в Калуських ЗОШ №4, 6, 7, а потім було Вінницьке медичне училище, улюблена робота в Залізничній лікарні м. Вінниця, в операційній. Це було її - те, що гріло серце.
Із 1990-го року працювала в санаторії «Будівельник», потім у Калуській районній лікарні. Важкий 2022 рік – на посаді бойового медика роти охорони Калуського РТЦК та СП. І попри все - це була та служба, яка гріла душу, бо мала змогу допомагати нашим воїнам, пораненим і це був світлий промінчик для Ірини бо могла бути корисною.
Головною справою Ірини Федорів є Будинок ветеранів «Джерело». Надзвичайно гостинна, привітна Ірина завжди з відкритим серцем і душею приймає людей, адже за професією вона медикиня, а ще й чудова господиня.
Головний ініціатор та засновник Будинку ветеранів «Джерело» є Микола Федорів підполковник, учасник бойових дій в Афганістані і за сумісництвом коханий чоловік Ірини. Домашня атмосфера, яка панує в цій садибі об’єднує всіх в одну велику родину і залишає надовго приємні спогади. Тут діє окремо розроблена програма соціальної реабілітації та адаптації для сімей загиблих і сімей учасників бойових дій. Процедури, які проводяться в «Джерелі» мають профілактично-оздоровчу дію, сприяють відновленню фізичних та духовних сил. Разом великою сім’єю бувають на екскурсіях, готують смачну їжу, запалюють ватру, співають пісень. Відзначають дні народження, весілля і хрестини. А ще ведуть збір усього необхідного для фронту.
Але попри все, найціннішим у житті пані Ірини є її сім’я, яка є центром життєвих шляхів, чоловік, дві доньки й онуки. Щаслива жінка і бабуся. Це той міцний фундамент, заснований на взаємоповазі, терпінні та вірності, який робить її щасливою. Тому і все це виливається у неї віршованими рядками поезій, які були представлені на заході. Поезія пані Ірину знаходить у всіх справах її діяльності – удома, на екскурсіях, в лісі чи в полі, на роботі чи на відпочинку. Вона різнобарвна, багатогранна, що поєднує ліричність, глибоку емоційність, реалізм та тепле світло душі. У її віршах вирує потужна сила і ніжність, сум і тривога, доброта і радість, любов, надія і велика віра у щасливе майбутнє, у нашу Перемогу. Тут і щемливі вірші про жахливу повномасштабну війну... Кожен може знайти у ній щось своє, близьке і зрозуміле. Присутні на заході мали змогу насолодитися поетичними рядками у виконанні самої авторки, а також читали поезію Ірини Федорів Леся Піцик, Антоніна Осадчук, Дмитро Равх ( народний театр «Легенда»), Анастасія Соколовська, донька Захисника України Олександра Соколовського, подруга Жанна Сушкевич, мама загиблого 21-річного Героя — Станіслава Соломчака, та інші. Щирі вітання з презентацією віршованих рядків та побажання успіхів у творчості пані Ірині прозвучали від заступника міського голови Наталії Кінаш, начальниці відділу культурно-мистецької роботи та охорони культурної спадщини управління культури, національностей та релігій, керівника народного аматорського театру «Легенда» Лесі Піцик, директора центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка Наталії Воробець, фахівця із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Ольги Бойко, друзів, колег, знайомих.