Стан, який переживають скривджені діти стосується кожного громадянина суспільства. Реальність така, що вірогідність кривдження дітей є в усіх соціальних верствах та в усіх сім’ях на різних етапах розвитку. Діти – це майбутнє кожної держави. А тому фізичні та емоційні травми, які вони переживають, обкрадають суспільство та усіх його членів. Не завжди можна уникнути дитячих травм, але їхня мінімізація має стати важливою метою соціальної політики.
Досить часто у своїй роботі працівники Калуського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді стикаються з нехтуванням батьків, тобто нездатністю батьків здійснювати догляд, забезпечувати основні потреби дитини у відповідній її віку турботі, в їжі, одязі, житлі, медичному догляді, освіті, захисті. Це ставлення є результатом безвідповідальності дорослих, а також не розумінням батьками проблем вікової психології.
В нашому місті є факти коли діти йдуть з дому. Особливо ця проблема спостерігається у неповних сім’ях, де одинокі матері самі, без підтримки чоловіка не можуть впоратись з вихованням своїх дітей. Відсутність батька, який через високий рівень безробіття змушений працювати за кордоном створює додаткове навантаження на жінку. Часто це стає непосильною ношею для багатодітних матерів. Ситуація може дуже сильно загостритися, коли в сім’ї є дитина з інвалідністю. Нерідко чоловіки не витримують і не хочуть брати на себе відповідальність у вихованні та утриманні таких сімей. Через емоційну напругу, незнання можливих методів виховання, непослух дітей, батьки часто зриваються на дітях та жорстоко карають їх. Жорстоке поводження над дітьми проявляється в різних формах – від небажання їх доглядати, байдужості з боку дорослих і до фізичних покарань.
Діти, які виховуються у сім’ях, де є факти насильств, відчувають постійний психологічний дискомфорт, переживають відчуття страху. Цей страх може проявлятися різним чином: від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки. Дитина не може знати, коли відбудеться наступний спалах насильства, де та наскільки сильним він буде. В результаті, вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості у поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків. Залишення дітьми домівки – це втеча від проблеми, пошуки розуміння та підтримки на вулиці.