22 червня перший голова культурного товариства “Лемківщина” Володимир Дрань відзначив свій 90 ювілей. Це людина, з життєвого шляху якого треба писати книги. У свої 90 років Володимир Миколайович пам’ятає все своє життя з юного дитинства. І з величезним ентузіазмом ділиться своїми спогадами, ніби боїться опустити щось надважливе, особливе, пригадує безліч деталей зі свого життя. А воно було надзвичайно насиченим, сповненим випробувань.
Народився у лемківській родині в польському селі Святкова Велика. Працював із 5 років, разом із батьком обробляли землю, бо родина мала 52 га поля, 12 га лісу. У часі операції «Вісла» родину вислали в Україну. Спочатку проживали у Харківській області. Далі – у Львові, а вже потім перебралися до Калуша. Тут їх забезпечили житлом.
Калуш став для Володимира Драня рідним домом, де проживає й досі. Тут одружився, у шлюбі народилося двоє дітей – донька та син. Все своє життя чоловік працював. Коли минуло за 60, вийшов на пенсію. Останнє місце роботи – «Калушхімремонт». Був першим головою Калуського культурного товариства «Лемківщина». Активний громадський діяч, що зробив великий внесок у культурне й духовне життя Калуської громади. А ще – Володимир Миколайович щасливий чоловік, бо має трьох внуків та одного правнука.
Сьогодні він разом зі своєю родиною – дружиною, донькою, зятем та головою культурного товариства «Лемківщина» Федором Лабиком завітали у міську раду, де ювіляра вітали секретар міської ради Віктор Гільтайчук, моя заступниця Надія Гуш, та керуючий справами виконкому Олег Савка.
Щирі побажання Володимиру Миколайовичу прожити до ста і далі! Зустріти Перемогу України, бути здоровим та продовжувати нести у світ історію, яку він береже в своїй душі.
Цікавий факт – щоб зберегти лемківський говір чоловік переклав з української на лемківську байку Глібова про вовка і ягня. І в свої 90 розказує її так, що позаздрить кожен декламатор!