Майже чверть мешканців громади — активні читачі.
Торік у 21-й бібліотеці-філії, які входять до комунального закладу «Централізована бібліотечна система Калуської міської ради», обслужили 20,8 тис. осіб (із них 5,5 тис. дітей).
Повертаються і беруть по кілька книг: за рік бібліотеки системи мали 96 тис. відвідувань, книговидача склала 280 тис. примірників. Бібліотекарі наголошують, що з повномасштабною війною читацькі смаки їхніх відвідувачів змінилися.
— Люди, як і раніше, хочуть читати романтичні романи, детективи, зокрема, містичні, а також антиутопії. Водночас, зростає зацікавленість історичною літературою, — розповідає бібліотекарка Центральної бібліотеки ім. Т. Шевченка Оксана Винор. — За час повномасштабного вторгнення зросла популярність української класики. Твори Тараса Шевченка і Івана Франка, традиційно, лідирують серед читацьких запитів. Випитують і за Іваном Котляревським, Пантелеймоном Кулішем. Ці книги зараз активно читають внутрішньо переміщені особи — часто вони саме так відкривають світ української класики.
Люди поважного віку кажуть, що розмовляти важко, а ось читати — легше. Так вивчають українську мову. На кінець 2023 року книжковий фонд Централізованої бібліотечної системи громади складав 199 378 примірників. Порівняно із минулим роком він зменшився більш, ніж на 13 тисяч. Але бібліотекарі наголошують: більшою мірою — через списання російської літератури і книг російською мовою. — Насаджували нам цю мову, — наголошує директорка КЗ «Централізована бібліотечна система» Наталія Воробець. — Особливо багато було таких книжок у дитячій бібліотеці. Значна частина фондів класичної літератури, яку вивчають у школах теж була російською мовою. Не зважаючи на те, що ми роками закуповували літературу українською мовою, усе ще дуже багато роботи зі списання книг російською мовою. Списання книг мовою окупанта калуські бібліотекарі активізували із повномасштабним вторгненням. Якщо у 2022 році кількість книг російською мовою у фондах бібліотечної системи складала 49,5 тис. примірників, то за рік списали майже дев’ять тисяч книг. І навіть ті примірники, які номінально перебувають у фондах, не доступні для читачів. А просто — чекають черги на списання. Адже це — непростий процес. — Книгу вилучають із полиці, видирають титульну сторінку, де є вся інформація про автора, назву, видавництво, інвентарні номери. Складають акти, які затверджують в управлінні культури, національностей та релігій, підписують наші бухгалтери, бібліотекарі. І тільки після цього книгу знімають із обліку, вилучають облікові картки у каталозі. А далі — на макулатуру, — розповідає Наталія Воробець.
Кошти, виручені за здачу макулатури, використовують для потреб бібліотеки. Часто — на подарунки учасникам заходу у дитячих бібліотеках. Упродовж минулого року на макулатуру збирали і російськомовні книги від населення. Виручені за них дві тисячі восени віддали волонтерам КМФ «Союз Українок» на авто і мавік нашим Захисникам. За рік, згадують бібліотекарі, вони проробили чималу діяльність: від в’язання шкарпеток і плетіння маскувальних сіток — до виготовлення окопних свічок і випічки.
Торік до фонду Центральної бібліотечної системи надійшло 1348 примірників книг. Із них з обласної бібліотеки (від Українського інституту книги) — 395, 613 — закуплено коштом місцевого бюджету. 356 книг – подарували. — У нас є постійні і дуже активні читачі. Ці люди їздять на книжкові форуми до Львова і Києва, привозять звідти новинки літератури. Читають — і що далі? Хочуть нового. Тому часто приходять до нас, дарують книги, беруть читати наші новинки, — зазначила Наталія Воробець. — Приємно, коли дарують книги. Але попереджаємо: якщо у Центральній бібліотеці уже є примірник книги, ваш можуть передати у інші бібліотечні заклади. Бібліотека — це не тільки книгозбірня, але і місце для зустрічей місцевих інтелектуалів.
Торік у Калуській централізованій бібліотечній системі відбулося 654 заходи культурного, мистецького, просвітницького спрямування. Бібліотекарі згадують і про час, коли люди приходили скористатися комп’ютером. Зараз триває навчання працівників бібліотеки цифрової грамотності. Після проходження курсу вони зможуть навчати всіх охочих. Навіть на другий рік війни український тил — читає!
