Був безстрашним, і таким покинув цей прекрасний світ, полігши на полі бою.
Сьогодні відважного воїна Володимира Брича провели в останню путь у Голині, де він мешкав.
Володимир Брич народився 1967 року у селі Перекоси. Мешкав у Голині, звідки родом дружина. У сім’ї зростало двоє доньок.
Радісний, доброзичливий, любив людей. Порядний ґазда, що охоче працював на землі.
А, коли настала «чорна» година, став на захист Батьківщини.
Казав: «Як ми не підемо, то онуки наші стануть москальськими рабами, а земля наша, тяжка праця наша буде сплюндрована, спаскуджена, знищена».
Служив водієм-електриком радіотехнічного поста радіолокаційного вузла військової частини.
За доброту і відвагу на фронті отримав позивний «Тато».
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за волю та незалежність України, загинув 18 січня на Донецькому напрямку.
«Він мав такий стрижень, і такого духа, який тримав не тільки його, але і всіх, хто його оточує», — згадують про полеглого ті, з ким звела його війна. За самовіддане служіння Українському народу воїн удостоєний подяки Президента України.
Жертовний подвиг Володимиа Брича назавжди в історії громади, у нашій скорботній пам’яті.
Вічна шана і слава Герою Володимиру Бричу!
