Цим повчанням, своєрідною родинною традицією українці послуговуються століттями. Бо ж не варто розголошувати на всі боки, вивертати на показ життя власної сім’ї, розповідати стороннім те, що стосується лише вузького кола рідних. Але саме так ми толеруємо домашнє насильство.
У Калуській міській територіальній громаді реалізовується проект UNFPA «Міста та громади, вільні від домашнього насильства». Статистика засвідчує 52% жінок вважають, що в певних ситуаціях заслужили на психологічний тиск чи силові методи, а майже кожен третій чоловік – що агресія у взаєминах – це приватна справа сім’ї.
І ось чергова реальна історія. Наша «принцеса» зустріла «принца» і навіть те, що в такий щасливий день – день укладання шлюбу, матір нареченого «благословила» нецензурною лайкою не руйнувало надію дівчини на щасливе життя. Після весілля почалося справжнє пекло: крики, побої, нецензурна лексика в її сторону уже зі сторони коханого. І тільки після того, як сусіди викликали поліцію через крики та шум із-за зачинених дверей, врятувавши її цим від смерті, «принцеса» зробила рішучий крок написала заяву на кривдника та розірвала стосунки, до яких так довго йшла.
Висновок цієї історії: жодні стереотипи не повинні бути перепоною у прийнятті правильних рішень. Кожна людина заслуговує на повагу та любов, бо тільки в такій сім’ї можуть народитися щасливі діти.
Час руйнувати міфи та стереотипи, будувати щасливе майбутнє наперекір війні. Не допускайте її у свої стосунки.