Ожиріння – це хронічне захворювання, яке характеризується надмірним накопиченням жиру в організмі, що негативно впливає на здоров’я.
У 2000 році Всесвітня організація охорони здоров’я вперше використала термін “епідемія” для характеристики ситуації з ожирінням. Було визнано, що число людей з надлишковою масою тіла збільшується колосальними темпами. За останніми оцінками ВООЗ, в сучасному світі приблизно 1,5 мільярда дорослих людей і приблизно 20 млн. дітей до 8 років мають проблеми із зайвою вагою. В Україні від зайвої ваги страждає близько 15% населення.
Серед основних причин ожиріння та зайвої ваги виділяють:
Споживання їжі з високою енергетичною цінністю (калорійністю) у поєднанні з недостатньою фізичною активністю і фактором генетичної сприйнятливості, хоча в поодиноких випадках спостерігалось виникнення захворювання на тлі генетичних, ендокринних порушень, прийому медикаментів або психічних розладів. Існує недостатньо доказів того, що деякі люди з ожирінням їдять мало, проте набирають зайву вагу, завдяки сповільненому обміну речовин; загалом, огрядні люди витрачають більше енергії, ніж худорляві, тому що для підтримання життєдіяльності тіла зі збільшеною масою треба витрачати більше енергії.
Для діагностики та визначення стадії ожиріння найбільш широко використовують метод вимірювання індексу маси тіла (ІМТ)- показник, який розраховується шляхом ділення маси тіла (у кілограмах) на квадрат росту (у метрах квадратних). ІМТ здорової людини знаходиться в межах 18,5-24,99 кг/м² (оптимальний діапазон – 21-23 кг/м²). Вважається, що людина має зайву вагу, якщо її ІМТ дорівнює або перевищує 25 кг/м². Діагноз ожиріння ставлять, якщо ІМТ дорівнює або перевищує 30 кг/м² (суворе ожиріння – дорівнює або перевищує 40 кг/м²).
Для дітей та підлітків, які продовжують рости, неможливо визначити певні показники ІМТ, що відповідають нормі для всіх вікових груп та для обох статевих груп. Тому використовуються спеціальні таблиці, в яких нормальні межі ІМТ зазначено для кожного віку.
Ожиріння може призводити до розвитку таких ускладнень, як:
- Серцево-судинні захворювання: можливий розвиток гіпертонії, інфаркту міокарда та інсульту.
- Цукровий діабет 2 типу.
- Захворювання суглобів: надмірна вага підвищує навантаження на суглоби, що може призвести до артриту.
- Порушення дихання: може виникати синдром обструктивного апное сну.
- Онкологічні захворювання: ожиріння підвищує ризик розвитку деяких видів раку, таких як рак молочної залози, товстої кишки та ендометрію.
Профілактика та лікування:
На початку лікують ендокринні (гормональні) порушення, соматичні хвороби, психічні розлади, які сприяють ожирінню. Потім дієта під наглядом дієтолога. Крім того потрібно змінити свій спосіб життя: обмежити споживання жирної та солодкої їжі (у т.ч. дітям); збільшити споживання фруктів та овочів, а також бобових, цільнозернових та горіхів; знизити вміст жиру, цукру та солі в приготованих продуктах (у т.ч. для дітей), виключити з раціону фаст-фуди, тощо.
Також, особам з ожирінням рекомендуються фізична активність – біг, плавання, їзда на велосипеді. Найбільш прийнятним видом фізичного навантаження слід вважати ходьбу, яка повинна бути регулярною, помірної інтенсивності, щоденною, починаючи з 10 хвилин на день, з поступовим збільшенням тривалості до 30-40 хвилин, з включенням коротких (10-15 хвилин) епізодів швидкої ходьби. Рекомендується щодня приділяти фізичним навантаженням приблизно 30 хвилин.
Лікар з гігієни праці Калуського РВ
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ » Тетяна БЕРДИЧЕВСЬКА