Ожиріння — це хронічне захворювання, яке визначається надмірним накопиченням жирової тканини в організмі та негативно впливає на стан здоров’я.
У 2000 році Всесвітня організація охорони здоров’я вперше охарактеризувала ожиріння як «епідемію», наголосивши на стрімкому зростанні кількості людей із надлишковою масою тіла. За сучасними оцінками, понад 1,9 мільярда дорослих у світі мають надлишкову вагу, з них близько 650 мільйонів — ожиріння. Також проблема охоплює приблизно 188 мільйонів дітей і підлітків. В Україні понад половина дорослого населення має надлишкову масу тіла, а майже чверть — ожиріння.
Причини ожиріння. До основних причин ожиріння належать споживання висококалорійної їжі у поєднанні з недостатньою фізичною активністю та генетичною схильністю. У деяких випадках набір ваги може бути пов’язаний із гормональними порушеннями, прийомом певних медикаментів або психічними розладами. Також існує міф, що деякі люди з ожирінням їдять дуже мало, але набирають вагу через «повільний обмін речовин». Насправді ж люди з більшою масою тіла зазвичай витрачають більше енергії, адже організму потрібно більше ресурсів для підтримання життєдіяльності.
Наслідки та ускладнення. Ожиріння підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань (гіпертонія, інфаркт міокарда, інсульт), цукрового діабету 2 типу, захворювань суглобів через підвищене навантаження (зокрема артрит), порушень дихання, у тому числі синдром обструктивного апное сну, підвищення ризику розвитку деяких онкологічних захворювань (раку молочної залози, товстої кишки та ендометрію).
Як визначають ожиріння? Для визначення наявності та ступеня ожиріння найчастіше використовують індекс маси тіла (ІМТ). Його розраховують шляхом ділення маси тіла (у кілограмах) на квадрат зросту (у метрах). Нормальним вважається ІМТ у межах 18,5–24,99 кг/м² (оптимально — 21–23 кг/м²). Показник від 25 кг/м² свідчить про надлишкову вагу, а від 30 кг/м² — про ожиріння. Значення 40 кг/м² і більше відповідає тяжкому ступеню ожиріння.
У дітей та підлітків, які ще ростуть, фіксовані показники ІМТ не застосовуються. Для оцінки використовують спеціальні вікові таблиці, що враховують стать і вік дитини.
Профілактика та лікування ожиріння передбачають комплексний підхід. Насамперед коригують гормональні порушення, соматичні захворювання чи психічні розлади, які можуть сприяти набору ваги. Далі рекомендується раціональне харчування під контролем спеціаліста та зміна способу життя. Необхідно обмежити вживання жирної та солодкої їжі, зменшити кількість цукру і солі, відмовитися від фастфуду, натомість збільшити споживання овочів, фруктів, бобових, цільнозернових продуктів і горіхів.
Не менш важливою є регулярна фізична активність. Рекомендуються біг, плавання, їзда на велосипеді. Найдоступнішим і безпечним видом навантаження вважається ходьба: починати можна з 10 хвилин на день, поступово збільшуючи тривалість до 30–40 хвилин із додаванням коротких періодів швидкої ходьби. Загалом бажано приділяти фізичній активності близько 30 хвилин щодня.
Лікар із загальної гігієни
Калуського районного відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Олеся Перегінець