Євген Коновалець – (14 червня 1891 р., с. Зашків, нині Жовківський район, Львівська область, Україна – 23 травня 1938 р., Роттердам, Нідерланди) – полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927 р.), перший голова ОУН (з 1929 р.), один із ідеологів українського націоналізму.
Степан Бандера – (1 січня 1909 р., с. Старий Угринів, нині Калуського району, Івано-Франківська область, Україна – 15 жовтня 1959 р., Мюнхен, Баварія, ФРН) – український політичний діяч, один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, голова Проводу ОУН-Б.
Роман Шухевич – 30 червня 1907 р., м. Львів – 5 березня 1950 р., с. Білогорща, нині у складі м. Львова) – український політик і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943–1950 рр.).
Ярослав Мельник – (псевдо: «Роберт»; нар. січень 1919 р., с. Бережниця, Калуський район, Івано-Франківська область – помер 1 листопада 1946 р., гора Яворина біля с. Липа, Долинський р-н, Івано-Франківська область) – український політичний і військовий діяч, майор-політвиховник УПА (посмертно ч. 3/52 від 12.10.1952), крайовий провідник ОУН Карпатського краю. Лицар Бронзового Хреста Заслуги (1945 р.) та Золотого Хреста Заслуги 1 класу (1947 р., посмертно). Почесний громадянин Долини.
Михайло Дяченко – (псевдо: «Гомін», «Марко Боєслав»; 25 березня 1910 р.,
с. Боднарів, нині Калуський район, Івано-Франківська область – 23 лютого
1952 р., с. Дзвиняч, нині Івано-Франківський район, Івано-Франківська область) – український військовий та політичний діяч, член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, поет УПА, ідеолог, публіцист та пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Редактор підпільного часопису «Чорний ліс» (1947–1950 рр.). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948 р.).
Юлія Ганущак – ( народилася 31 січня 1915, с. Довпотів, Калуський район, Івано-Франківська область. Померла 5 серпня 1997 р., с. Довпотів) – підпільниця ОУН-УПА, розвідниця, зв'язкова. Лицарка Бронзового Хреста Заслуги (1945 р.).
Микола Климишин – (25 лютого 1909 р., с. Мостище, нині Калуського району, Івано-Франківської області – 4 жовтня 2003 р., м. Детройт, США) – український політичний діяч, учасник українського визвольного руху 1920–1950 років. Член УВО та ОУН. Доктор наук з літературознавства. Дійсний член НТШ.
Степан Стебельський – псевдо: «Хрін», (18 жовтня 1914 р., с. Голинь, нині Калуський район, Івано-Франківська область – 9 вересня 1949 р., Чехія) – майор УПА, командир сотні «Ударники-5», командир тактичного відтинку ТВ-24 «Маківка» групи УПА-Захід (15.08.1945 р. – 1948 р.). Один із засновників інженерних підрозділів УПА. Керівник операції з ліквідації заступника міністра оборони Польщі, генерала Кароля Свєрчевського (28.03.1947 р.). Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 1-го класу (08.1946 р.) та Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу (посмертно).
Олекса Луцький – (псевдо: «Довбня», «Богун», «Марко», «Беркут», «Богдан», «Андрієнко», «Клименко», «Боднар») – (16 жовтня 1910 р., с. Боднарів, тепер Калуський район, Івано-Франківська область — 13 листопада 1946 р., Київ) – діяч ОУН, один з організаторів Української Народної Самооборони та УПА-Захід, командир УНС (07.1943 р. – 11.1943 р.), УПА-Захід (11.1943 р. – 26.01.1944 р.), УПА-Захід-Карпати (08.1944 р. – 09.1944 р.).
Микола Федюшка – Микола Йосипович Євшан (справжнє прізвище – Федюшка; 19 травня 1889, смт Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область – 23 листопада 1919, Вінниця) – український літературний критик, літературознавець і перекладач; започаткував власний напрямок у критиці, заснований на філософії Ф. Ніцше та Й. Фіхте; дослідник творчості Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського тощо.
Микола Саєвич – (17 грудня 1885, с. Старий Угринів, нині Калуський район, Івано-Франківська область – 1944, м. Краків) – український інженер-лісівник, громадський і військовий діяч.
Михайло Дуда – (псевдо: «Громенко», «Зиновій»), (21 листопада 1921 р.,
с. Сороки-Львівські, Львівське воєводство – 7 липня 1950 р., біля с. Танява, Болехівська міськрада, Станіславська область) – український військовий діяч, поручник Української повстанської армії, командир «Залізної сотні» (Ударники-2), що входила до 2-го Перемиського куреня 26-го Територіального відтинку «Лемко» оперативної групи УПА-Захід. Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 1-го класу, Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го кл. та Срібного Хреста Заслуги 2-го кл.
Дмитро Паліїв – (17 травня 1896 р., с. Перевозець, біля Калуша – 22 липня 1944 р., під Бродами) – політичний і військовий діяч, один з організаторів повстання у Львові 1 листопада 1918 р. У 1920 р. – один із засновників УВО і член її начальної команди. Співзасновник Української Партії Національної Роботи, редактор її органу «Заграва». Член ЦК УНДО, посол до польського сейму, в'язень польських таборів.
Іван Рубчак – (7 березня 1874 р., Калуш, Івано-Франківська область – 11 травня 1952 р., Львів) – український співак-бас і актор галицьких театрів. Чоловік Рубчакової Катерини, батько актрис Ярослави, Ольги і Надії Рубчаківних, тесть Гната Юри.
Виступав у складі театрів товариства «Руська Бесіда» у Львові (1894 – 1914 р.), згодом у «Тернопільських Театральних Вечорах», у Новому Львівському Театрі, Театрі Начальної Команди УГА та театрі Червоної Укр. Гал. Армії (1920 р.), у різних трупах Галичини й Карпатської України (1921–1939 рр., зокрема, «Театрі рев'ю та оперети» Богдана Сарамаґи), Українському драматичному театрі імені Лесі Українки (1939–1941 рр.), Львівському оперному театрі (1941–1944 рр.) і в Театрі ім. Марії Заньковецької (1944–
1952 рр.).
Заслужений артист УРСР (1945 р.), лауреат Сталінської премії (1950 р.). Депутат Народних Зборів Західної України (1939 р.).
Олесь Бабій – (17 березня 1897 р., с. Середнє, нині Калуського району Івано-Франківської області – 2 березня 1975 р., Чикаго, США) – український письменник та літературознавець, автор гімну ОУН «Зродились ми великої години». Доктор літературознавства. Писав під псевдонімом «Хмелик».
Григорій Цеглинський – (9 березня 1853 р., Калуш, нині Івано-Франківської області – 23 жовтня 1912 р., Відень, Австро-Угорщина) – український галицький громадський, культурний, економічний і політичний діяч, педагог, письменник, критик.
Антін Могильницький – (3 березня / 3 серпня1811 р., с. Підгірки, нині у складі Калуша, Івано-Франківська область — 13 серпня 1873 р., с. Яблунька, Богородчанський район) – український письменник, громадський і політичний діяч, греко-католицький священик, декан Богородчанський (УГКЦ). Писав мовою, близькою до народної. Депутат Галицького крайового сейму 1-го скликання (від IV курії 26 округу Богородчани – Солотвина, входив до складу «Руського клубу») та австрійського парламенту у Відні від Станіславського округу. У Відні 27 червня виступив з палкою промовою на захист народної освіти рідною мовою.
Іван Куровець – (17 січня 1863 р., с. Батятичі, Жовківський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина – 13 травня 1931 р., м. Львів) – український громадський та політичний діяч, член Української Національної Ради, державний секретар з охорони здоров'я при уряді ЗУНР (1918–1919 рр.), Голова Українського Лікарського товариства (1920–1922 рр.), заступник голови природничо-лікарської комісії НТШ (1924 р.), Почесний член Українського Лікарського товариства (1927 р.), декан медичного факультету Українського таємного університету (1921–1925 рр.), директор амбулаторії «Народна лічниця» (1923–1931 рр.).
Олекса Гірник – (28 березня 1912 р., Богородчани Івано-Франківської області – 21 січня 1978 р., Канів Черкаської області) – український дисидент, політв'язень, Герой України. 21 січня 1978 р., у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918 р.) вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації України. Інформація про цей вчинок замовчувалася за роки радянської влади.
Михайло Козоріс – (2 березня 1882 р., Калуш –3 листопада 1937 р., Сандармох, Карелія, РФ) – український прозаїк, поет, байкар, публіцист. За фахом – юрист. Працював у редакції «Калуського листка», де публікувалися його твори, брав участь у національному відродженні Калуша та його околиць. Брат письменниці Марії Бариляк. Жертва сталінського терору.
Іван Белей – (псевдонім і криптонім — Роман Розмарин, Гнат Перевізник та ін.; 1856 р., м. Войнилів, тепер смт Калуського району Івано-Франківської області 20 жовтня 1921 р., Львів) – український журналіст, перекладач і критик. За фахом – юрист. Належав до демократичної частини студентського товариства «Академический кружок», був членом редакції журналу «Друг» (1876–1877 рр.). Разом з І. Франком та М. Павликом видавав «Дрібну бібліотеку» (1878–1879 рр., вийшло 14 випусків), редагував журнал «Світ» (1881–1882 рр.), на сторінках якого виступив з сатиричними нарисами проти негативних явищ галицької дійсності. Довголітній редактор газети «Діло» (1884–1902 рр.) та її літературного додатка «Бібліотека найзнаменитіших повістей».
Костянтина Малицька – (30 травня 1872 р., Кропивник, Калуського району Івано-Франківської області – 17 березня 1947.р., Львів) (літературні псевдоніми: Віра Лебедова, Чайка Дністрова) – українська поетеса, прозаїк, перекладач, бібліограф, редактор, педагог, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині. Найбільше прославилась як автор популярних пісень «Чом, чом, чом, земле моя…», «У Січі, у Січі гуртуймось брати».
Іван Грабівський – національний герой козацької доби, священник, який очолив народне повстання 1648 року на Калущині. Протягом короткого періоду була організовано армію – 5000 осіб. Повсталі, скинувши міський уряд, встановили свій, український, і зробили Калуш опорним центром своєї діяльності, столицею. Нажаль, у грудні 1648 року повстання було жорстоко придушено, а його ватажків на чолі з Іваном Грабівським страчено.
Ігор Дмитрів – (9 жовтня 1983 р., Калуш, Івано-Франківська область – 20 лютого 2014 р., м. Київ) – учасник, захисник Євромайдану. Мав загострене відчуття справедливості та прагнув змінити країну на краще. Герой України. Народився та жив у Калуші. Закінчив ЗОШ № 10, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, а 2013 року – Національний університет «Одеська юридична академія».
